Маю трохи часу, а, отже, починаю розповідати про свою подорож до польського міста Вроцлав. Не буду лукавити, коли скажу, що планував туди поїхати давно, ще, мабуть, у кінці 2018 року.

Правда, на цей раз ми вирішили перевірити інший транспорт, а точніше – літак. Якщо бути відвертим, то я ще ніколи не літав. Але, як каже одна моя знайома, цитую: «треба завжди робити щось вперше».

Поспілкувався з друзями, переконав їх скласти компанію й вони, на диво, погодилися. Одразу ж зазначу, що купували квитки за два з половиною місяці до вильоту.

Чому так? Все просто, якщо купуєш «тікети» швидше, то й ціна буде меншою. Для прикладу, авіапереліт з маршрутом Львів-Вроцлав обійшовся вашому автору у триста гривень. Ще двоє друзів купили перепустки на літак вже за ціною 499 гривень.

До слова, за дві години до вильоту ціна на літак вартувала 4000 гривень.

Не буду брехати, коли скажу, що перед поїздкою переживав. Так, кажуть, що літак – це найбезпечніший вид транспорту, але все ж люди гинуть. Хоча, у тих же автокатастрофах не менше трагічних випадків.

Часу пік чекав з нетерпінням, прибув в аеропорт імені Данила Галицького за дві години до підняття нашого літака в небо. Чому так швидко? Перед посадкою у літак пасажиру треба пройти реєстрацію, його мають перевірити на наявність заборонених предметів й аж тоді можна буде сідати у літак.

Що це означає? Потрапити у салон зайцем у вас не вийде. Ну, хіба що знаєте всіх і вся в аеропорті й за його межами.

Про заборонені предмети на борту поговоримо у наступних публікаціях, а поки що про особливості польоту Ігоря Воробуса.

Само собою, що я не міг не сходити у дьюті фрі. Це зона, де можна купити алкоголь, водичку й навіть щось перекусити.

Ціни не такі величезні як це здається на перший погляд. Принаймні, жити можна.

Найцікавіше почалося вже тоді, коли подавали літак на посадку. Нервозність у мене була й ще й яка. У ці хвилини ні з ким не говорив. Хоча, люди кажуть, що це нормальні речі.

Ось вона мить, коли я сідаю у салон. Перше враження, що мене запхали у якусь пробірку. Здається, що тут вузько, нема чим дихати й так далі. За мить із пасажирами літака починає спілкуватися персонал. Так, як ми летіли угорськими авіалініями, то говорили н цій мові й на англійській.

Ваш автор особливо у ці розмови не «встрягав». Подивився як надягати захисну маску й на цьому завершив.

Ще мить й наш літак починає злітати у небо. Починає закладати вуха, але коли літак вже вирівнявся, то цей дискомфорт зник. Фобії, як такої, не було. Мені навіть почало подобатися.

Будете сміятися, але 50-ть хвилин у небі минули швидко. Хотілося летіти ще. Посадка була м’якою, я навіть її не відчув. Аплодисменти людей й до нашого літака подають трап.

Кінець переживанням та страхам. Ми приземлилися. Думаю, що тепер буду літати частіше.

Автор статті: Vorobus.