30 вересня 2019 року на День бібліотекаря до Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки завітав молодий львівський письменник Костя Грек, щоб розповісти про себе та складний шлях його творів до читача.

У 2019 році у видавництві «Бона» вийшла невеличка книжечка Кості Грека «Два солоних чебурека», яку він написав «навздогін лихим дев’яностим» – рокам сірості, безробіття, зубожіння…, що часто руйнували людські життя.

От хоча б третьокурсниці з іноземної філології Мар’яни. Про неї автор пише: «Скрикуючи серед сну, вона знову переживала смерть батька в автокатастрофі, сльози, розпач та важке почуття відповідальності за стареньку матір та молодшу сестру, таке важке, що здавалось, ще трохи і воно розчавить її, мов кам’яна брила. Треба було щось робити. Місяць по тій пригоді Мар’яна ще трималася за рахунок студентської стипендії і підробляючи офіціанткою у барі. Та коли захворіла матір, їм усім стало непереливки. Стара майже не тямила себе від страшного болю, вгамувати який можна було лише дорогими уколами. Для догляду за прикутою до ліжка ненькою довелося найняти у місцевій поліклініці медсестру. Грошей стало катастрофічно бракувати. От тоді вона і зійшлася ближче зі своєю колишньою однокласницею Галькою.

Чому вертлява та шустра Галька скотилася по похилій площині, цього Мар’яна достеменно ніколи не розуміла. Не через матеріальну скруту, це точно. Хоча її батьки й були розлучені й мама виховувала доньку сама, тато, президент якоїсь чималої торговельної фірми, спонсорував її чи не найліпше в класі. Мабуть, причиною була Гальчина природна схильність до протесту та авантюризму…
Мар’яна часто виймала з шухляди своє фото шкільних часів і годинами вдивлялася в обличчя тендітної дівчинки з величезним білим, наче сніг бантом. Боже, де то все поділося?…

Що там мати, адже була ще юна сестра, яку лише остання Nokia могла позбавити комплексу неповноцінності перед дурнуватими, зацикленими на порнографічних журналах однокласниками. А спитий на ніщо дядько… А що ж їстимуть їхні маленькі діти, коли мати в Італії сидить без роботи? Йому то було байдуже, а їй ні…».

Молода дівчина Мар’яна схибила у житті заради своїх найрідніших, але це її не врятувало. І коли вона порвала з «похилою площиною», полегшення відчув і сам автор Костя, написавши: «Десь у далекому кінці темного тунелю пробився крізь морок блідий промінчик сонця, і, зібравши останні сили, Мар’яна полетіла на те світло, немов зранена птаха, яка будь-що прагне на волю крізь розчинене вікно…».

(Підготувала Наталя Звольська)

Автор статті: Vorobus.