За минулі два тижні вдалося здійснити багато вилазок у цікаві місця й навіть не знаю з чого ж це розпочати свої розповіді. Одне заняття було цікавішим від іншого.

Все ж, найбільше мені запам’яталася поїздка на велосипедах до Кривчицького залізничного мосту.

Якщо бути відвертим, то про такий міст лише здогадувався. До розповіді моєї подружки Юліани, я й близько про нього не знав. І тут якось катаємося ми на велосипедах і дівчина заговорила про міст, на якому не те що ходити, а й стояти лячно.

Звичайно, автора блогу ця розповідь зацікавила і я почав просити Юліану завезти нас на цей міст. Дівчина довго не пручалася й за декілька днів ми таки потрапили у місце, яке нас так цікавило (висловлюю подяку подрузі).

Чомусь спершу я думав, що славнозвісний міст знаходиться десь на Тракті Глинянському, але це не так. Потрапити на нього дуже просто.

Якщо будете їхати з Личаківської, то треба повернути біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці ліворуч і вже далі їхати по вулиці Богданівській до величезного залізничного мосту. Далі ж берете «ровери» у руки й тягнете їх за собою по вузькій стежці, якою й підніметеся на міст.

Ось ми неподалік моста. Перше, на що варто звернути увагу, так це на велику кількість сміття. За мить на мості помічаю школярів, які п’ють собі вино й закусують піцою. Ясно, що ніхто їм цього не забороняє робити, але ж культурними також треба бути. Якщо ми не будемо виносити сміття, то за деякий період тут буде просто сміттєзвалище.

Також кидається в очі залізнична колія, яка заросла травою. Колись цими шляхами ще возили цистерни на дріжджзавод і не лише. Зараз же за такий вид транспорту як потяг, тут забули. Вони перестали курсувати й від залізниці залишилася лише назва.

А дарма. Якщо би все гарно організувати, то по цих шляхах можна було би запустити залізничні екскурсії для туристів. Про це ще колись поговоримо більше детальніше.

Міст. Краєвид з нього вимальовується ще той. Ми були вдень, а можна собі уявити що тут відбувається ввечері або ж коли запускають феєрверки.

До слова, міст в аварійному стані. Наша компанія дуже обережно переходила його з велосипедами й те, це ми робили посередині де, власне, і мав би їхати потяг.

Як це часто трапляється на мостах, там є багато цікавих надписів. Читати все не став, але один із них таки кинувся в очі. Буває….

Далі ж ми перейшли міст і пішли по залізничній колії. Трава тут із кожним метром ставала все вищою і вищою.

Довелося нести велосипеди в руках. Але, настрій у кожного з членів нашої групи був класний, то ж ми й навіть не зауважили, як вже вийшли на нормальну дорогу аби продовжити досліджувати наше місто.

Автор статті: Vorobus.