Штурмували гору звичайно з велосипедами.

Було холодно. Але швидко зігрілись, а чим вище піюднімались, тим тепліше і гаряче ставало. Нас прислідували люди з наплічниками, але ми ішли перші до перемоги тому що нас чекала улюблена рубрика “Люблю пожрать” і часу було не так багато, бо треба було встигнути на електричку. Готували ми цього разу драники. Був невеликий косяк. В Сколе було так холодно -8, що ми забули купити сметани і крутанули в гору швидше, щоб зігрітись. Але нічого. Бачили б ви очі людей, які вже за нами підтягувалися на гору.

-А шо це ви робите?
-Драники
-А ви шо і терку з собою несли?
– Ми тягнули велосипеди, а там була і терка, і картопля, і чугунна пательня. Вибачте, а у вас часом сметани немає.
– Ні, але є цибуля.
– Цибуля і в нас є, а от сметану би. Слідуючий раз несіть сметану. Пригостимо драниками.

Ось приблизно такий діалог відбувався між нами і звичайними туристами, які не пошкодували своїм вихідним. А погода була просто фантастична.

Були і ті хто не відмовився спробувати нашу рубрику. Це Міша Ушневич зі своїми кулєгами. Не менш здивованими. Познайомилися, переговорили. І назад в будні.

Спуск був не менш важкий чим підйом. Було дуже слизько і я впав, і на дупі тримаючись за велосипед, я проїхав пару метрів.

А потім в Сколе в кафе була смачна вечеря, електричка і завершення цього туристичного року.