Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр імені ? Мирослава Держипільсько :))))

Моє знайомство з Франківським театром розпочалося минулого року, виставою “Коляда та й плєс”. Оленка Магировська, розповідала, що на вистави цього театру з’їжджаються люди з цілої України.
Це була унікальна виставка. Унікальна всім, що її наповнювало і творило. Музика, костюми, режисура, неперевершена гра акторів, особливо Олексія Гнатковського який вже є давно воістину народним.

Про цю виставу можна писати довго, але нині про “Гуцулку Ксеню”.

Почати треба з того, що я рахувала години до початку вистави, бо від багатьох чула тільки одне :
“Піди і подивись”.

Кращої вистави, не бачила останніх декілька років. Але все за порядком:

Є така приказка, що соняшник завжди повертає свою голову до сонця, так і людина шукає собі подібних. Навколо ентузіастів завжди будуть ентузіасти, талановиті люди завжди шукають, розвивають таланти інших. Ростислав Держипільський є правдивим поводирем і лідером, тим хто веде свій театр і бере на себе за нього відповідальність. Живе його болями і ранами, живе його сміхом і радістю, живе його кожною клітиною, і це дуже відчувається.

Він сміливо береться за нові неординарні рішення, але робить це з великою любов’ю до глядача, з думкою про глядача і з великою любов’ю до акторів, яких не вважає підлеглими, а тільки рідними по духу людьми…

Ми чекали на цю виставу, адже вона наповнює радістю і світлом, тою дивовижною емоцією щастя, яку може дати тільки храм мистецтва.

Я аплодую всім серцем режисеру і акторам, феєричному оркестру і команді, які творили світлові ефекти, що додавали виставі казкової магії.

Саме так має виглядати театр, саме так, мають любити актори свого режисера, і тоді…. Тоді таке мистецтво буде вічним.

По закінченні вистави, Ростислав Держипільський, сказав, що хотіли привезти “Коляду та й плєс” на Різдво до Львова, і директор Театру Марії Заньковецької, їх не пустив….як на мене дуже прогнозовано, і вкотре домальовує штрихи до портрету пана Мацяка.

А від себе додам, львівський глядач гоноровий, і за доброю виставою їздить до Франківська, принаймні я вже знаю декілька таких сімей.

Дякую всім акторам за магію вечора, в “котячий день”, як вони самі про те жартували. Дякую Оленочка Магировська, за те, що закохала в цей театр. Дякую п. Ореслава Хомик, за подарунок сьогоднішнього вечора.

Нехай краса врятує світ. Дуже приємно було зустріти на виставі багато рідних облич.

Автор статті: Olena Bilous.