За вікном майже весна, виспівують птахи, кущі у бруньках, а фоном – повідомлення про вибухи та стрілянину від рідних, сирени повітряної тривоги. Якийсь сюр…

Вчора прочитала пост Мінцифри Михайла Федорова із закликом поділитися з нашими захисниками криптою. Згадала, що у мене ще з давніх часів є біткоїн-гаманець. Колись була юна-недосвідчена і намагалася кліками на рекламі назбирати собі біткоїн. Відновила, подивилась – а там сума, еквівалентна 6 доларам. Перевела всі 5,86 (мінус комісія) військовим. Це крапля, звісно, але з крапель якраз складається океан.

Сьогодні разом з чоловіком були у Сихівському районному центрі комплектації… одним словом, у військкоматі. Зайшли удвох, Діма пояснив, чого прийшли. Його одразу скерували у 3-й кабінет, а я… а мене… не пустили ? Сказали, що тих, хто не є військовозобов’язаними, не беруть.

Пішла переживати журбинку і чекати на чоловіка на вулицю. Чекати довелось майже 4 години. А ще ми йшли туди пішки майже 2 години. Подивилася на смарт-годинник – 8,6 км. Непогано.

Поки чекала, навіть сніг пішов. Заодно поспостерігала за чоловіками. Рішучі, вольові, зосереджені, але не забувають жартувати, піднімаючи настрій і бойовий дух. Жодного переляканого обличчя. Пишаюся!

Нарешті вийшов Діма. Враховуючи стан здоров’я та діагнози, йому дали так званий “білий білет” і папірець про зняття з військового обліку через непридатність до служби. Чоловік сказав, що він із задоволенням обміняв би свої діагнози на абсолютне здоров’я і пішов би служити, якби це було можливим. Але маємо те, що маємо. Закон не порушили: держава покликала – прийшов.

Осторонь залишатися не збираємось. Будемо воювати на кіберфронті і за можливості відгукуватися на прохання про допомогу від волонтерів та військових. Завтра вже несемо пінопласт для коктейлів Молотова.

Обов’язково переможемо. Слава Україні!

Автор статті: Arwenita.