Цей світ був сотворений з великої Любові до Людини, але тут варто сказати до КОЖНОЇ людини. Щоб кожному в цьому світі вистачило води і молока, хліба і цукру, яблука і шматок риби.
Щоб кожен міг після чесної праці зустріти захід Сонця готуючи вечерю для своєї родини вже на власній кухні, і з новими силами виспаний і відпочилий зустріти світанок з усмішкою і ранковою кавою…

Бог сотворив усіх з двома руками, щоб ми могли однією працювати, а іншою підтримувати того, хто в скруті.

Сотворив з двома очима, щоб ми одним бачили красу світу, а іншим бачили нужду того, хто опинився в тяжкому , або скрутному становищі.
Сотворив з двома ногами, щоб ми могли поспішати і до люблячих друзів, і на допомогу.

І Бог дав нам тільки один рот, щоб ми мало говорили, мало осуджували, а ще менше командували іншими…

Бог сотворив світ світла, квітів, морів і морських глибин, хмар і незвіданих зірок, щоб ми могли жити серед Його любові в красі сотвореній Ним для нас……

Але людина, яка була вкушена на смерть, має непросте ПРАВО ВИБОРУ, і сама вирішує який шлях обирає. Спочатку змій пролізає малою спокусою, облизуючи серце лестощами чуть кращого комфорту, в якому людина хоче урвати чуть більше свого брата, сусіда, друга….

Наступного ранку є бажання покращити становище, збільшити вчорашній прибуток і примножити статки, розширити площі власної території, тоді настає післязавтра, і так до безконечності, життя починає бути невгамовним спринтом невідомо за чим, бо всього отриманого вчора треба утримувати, складати, зберігати і охороняти….

Це навіть не марафон, бо життя надто коротке, щоб розігнатися і мати час пробігти…..

А коли видно фініш, людина з величезним розчаруванням обертається назад і розуміє, що життя закінчилося, а все нажите насправді і не потрібне….
Пригадується життя і смерть Олександра Македонського, який попросив на своєму похороні розкидати перед ним коштовності на землю, які він не зможе з собою забрати, а нести його мали на своїх плечах лікарі, які безсилі перед обличчям смерті….

Зараз , здається біля кожного біженця, біля його збитих ніг і розшарпаного наплічника сидить Христос і тримає його за руку. Тримає, щоб сказати кожному з них, що він у безпеці, і Він його не залишить….

Другою рукою Христос стукає в наші двері і наше серце, бути тут і тепер єдиним і солідарним народом і не бути байдужим.
Всі війни в світі з людської жадібності і захланності, люди, які не мають уміреності у власному житті і співіснуванні зі світом приречені за постійні мілкі війни, і не зовсім війни на місцях свого життя і перебування, а найголовніше і у своєму серці….

Чи погано бути багатим ? Зовсім ні, християнин- це той, який дає милостиню. Не багатим, а бути убогим це погано, бо праця добрих рук і мудрої голови дає щедрий врожай. Погано бути зажерливим, несправедливим і скупим це найнижчі з людських якостей, що тільки може бути у світі, а ще байдужість і лицемірство…..

Тому найважливіше сьогодні раз і назавжди викорінити особисто в кожному з нас те зло, в яким ми боремося у світовому масштабі. Бути українцем- це вміти шанувати гідно працю кожної людини, бути українцем це поважати працю партнерів і конкурентів, бути українцем, це вміти підтримати і захистити, бути українцем це захищати сьогодні не тільки свою територію, але людей, і також по змозі її скарби від знищення і розграбування.

Війна обов’язково закінчиться перемогою, перемогою правди над брехнею, світлом над темрявою.
Пригадайте всі казки з дитинства, ДОБРО ЗАВЖДИ ПЕРЕМАГАЄ ЗЛО, і хоч деякі з примітивних людей, ще і досі вірять, що бабло пабЄждаєт зло їм час зупинитися, бо насправді життя надто коротке, щоб ставити під сумніви вічні істини.

Не бійтеся, не втікайте з своєї землі і від своєї місії, бо якраз настав час бути Людиною.

Автор статті: Olena Bilous.