Жити в час змін ніколи не буває легко. Ні для лідерів, ні для тих, кого треба вести. Той, хто приймає рішення, повинен бути справедливим зі своїми, а також честолюбним і вимогливим, завжди не перевищуючи своїх повноважень. Зі свого боку, ті, хто дотримується цих рішень, знають межі і навіть при цьому нерідко порушують вказівки свого начальника або підривають свою промову лише їм відомо з яких причин.

Є світові лідери, які змінили бачення країни або всього світу з дуже різних точок зору: Вашингтон, Черчілль, Мандела… Кожен обирає собі кумирів з різних причин, і наша мета — проаналізувати, хто що зробив, чи були вони справедливими чи тоталітарними лідерами. Ми тут, щоб поговорити про ще одного лідера, який здобув практично все, що можна, і продовжує робити це в новому клубі: Хесус Веласко Техада.

55-річний тренер пережив найславетніший етап у «Мовістар Інтері» з часів знаменитої «Зеленої машини» Хесуса Канделаса. Є й такі, хто навіть наважується обговорювати, чи не був цей етап кращим за той. Ми уникаємо цієї нової дискусії, оскільки вона призведе лише до суперечок. Проте, було зрозуміло одне: це був «Інтер» Веласко. Рікардіньо надавав блиску та видовищності, але без тверезості Ортіса, без голів Гадейї чи без внеску таких воїнів, як Пола, Борха та компанія, не було б можливим досягти такої кількості успіхів. «Інтер» зробив це під керівництвом лідера, який ніколи не піднімав голосу на своїх гравців, які своєю промовою та сценарієм зародили гравців переконанням, що вони можуть бути найкращими. І вони були.

Цього літа в «Барселоні» були вітри змін. Прихід на пост президента кілька клубу Жоана Лапорти приніс із собою зміни у структурі клубу. Футзал цього не позбувся, і Андреу Пласа попрощався. Досягнення цього фахівця ставлять під сумнів, навіть ігнорують, але його успіхи незаперечні. «Тому що у нього завжди був найкращий склад», — сперечаються деякі. «Його гра була нудною», — стверджують інші. І можна погодитися з усіма.

Чи несправедливо це по відношенню до Андреу Пласи? Безсумнівно. Каталонський тренер — чудовий тренер, добре обізнаний про ситуацію у своєму клубі, і він щодня намагався знайти найкращі рішення для свого клубу. Але є просто тренери, які кращі за інших. Чи ображає решту «стовпів» те, що Феррао є найкращим «стовпом» у світі? Невже ми називаємо всіх голкіперів не кращими, якщо говоримо, що Дідак на сходинку вище за інших? Ні, так? Тому бачите не образу на адресу тренера, а комплімент іншому.

І на цьому можна було б завершити аналіз, але ми підемо трохи далі.

Влітку команда була посилена двома основними фігурами: Піто (один з найкращих у світі гравців, який може зіграти один в один, вміє грати спиною та гравець, який віддає м’яч, коли ситуація ускладнюється) та Ортіс, людина, яка знає, чого хоче тренер, просто дивлячись йому в очі. Але головне підкріплення було не відчутним, це був не гравець, а ідея. Точніше, два: поліпшення в грі і максимальний попит. Перше було помітно з другого туру чемпіонату Іспанії: менше залежності від Феррао, більше альтернатив, що перемежовуються 3-1 з перевагою 4-0 від Веласко; володіння, не підлягає обговоренню; агресивний стиль. У середині нічого очікувати, тиск у тій же зоні суперника. Вимога? Про це сказав сам тренер перед першим матчем сезону, на початку жовтня: «Немає виправдань, у нас найкращий склад у світі».

З привабливою грою протягом більшої частини сезону та прагматичною, коли команду обрушили на втрати, перемоги прийшли у чемпіонаті (наразі «Барселона» очолює турнірну таблицю Прімери. – А. Т.), у Суперкубку та в Кубку Іспанії. «Так, два титули, але обидва з пенальті», – дорікали йому, як останню планку, за яку чіпляються заперечники покращення.

І ось – 4:0 у фіналі Ліги чемпіонів. Проти такої чудової команди, як португальський «Спортінг». З гравцями, які нещодавно відновилися після травм, як, наприклад, Піто або Феррао. Матч, який переконав усіх, кого, можливо, Хесус Веласко здивував проявленим авторитетом. Але сталося тому, що Веласко – це лідер, який вміє об’єднати своїх гравців своєю ідеєю.

Автор статті: Terentyev.