Театри зараз і так переживають не найкращі часи, а тут ще й спершу коронавірус, а тепер і війна вирішила їх остаточно добити.

Незважаючи ні на що, «театрали» працюють і навіть у таких складних умовах показують свої вистави. На одну з таких вистав вже давно хотів завітати ваш автор, адже по відгуках там є на що подивитися.

Мова іде про театр Леся Курбаса та виставу «Лісова пісня». Скільки себе пам’ятаю давно хотів завітати якраз у «дітище» Курбаса, але то квитків не було, то виставу не демонстрували. Навіть звертався в адміністрацію театру з відповідним запитом. Відповідь була лаконічною – головна акторка пішла у декрет і поки з нього не вийде, до тих пір не буде «Лісової пісні».

Схоже що декретні канікули завершилися й вже завтра, 21 травня, у театр імені Леся Курбаса повертається віршована п’єса Лесі Українки. Будете сміятися, але квитків на завтра, післязавтра й на наступний тиждень вже немає. Їх викупили у перші години продажу. На щастя ваш автор став одним із таких щасливчиків.

У чому причина такого ажіотажу? Версій є декілька:

1. «Лісову пісню» давно не показували назагал. Знаю таких людей, які були неодноразово на цій виставі, але кожного разу їм дивитися цю п’єсу цікавіше й цікавіше.

2. Мала кількість глядацьких місць у залі.

Це вам не театр опери та балету імені Соломії Крушельницької чи театр імені Марії Заньковецьої, де місць багато. У Курбаса на «Лісову пісню» продавали лише 118 «тікетів». Колориту додає факт близькості глядача до акторів.

3. Люд скучив за театрами.

Пам’ятаєте «Вовину» тисячу за яку всі масово ходили по театрах, музеях, кінотеатрах тощо? Гроші використали й людей поменшало. Хоча, мені здається що глядач забув за культурні заходити через невизначеність. Ракетні удари, повітряні тривоги – це все лякає.

Що ж, очікую на свій сеанс «Лісової пісні» й обов’язково поділюся своїми враженнями з вами на ресурсі, який зараз читаєте.

Автор статті: Vorobus.