Цю мелодію я пила з дитинства, знаючи всі пісні на пам’ять, дорогою зі школи, я давала концерти сусідським парканам і кропиві, і була дуже щаслива.

Сьогодні, я була один день у дитинстві, де пісня мала душу, а мелодія неначе вакцина залишалася вже в тобі назавжди.Він -Ігор Білозір, і які б зіркові не були цього вечора виконавці, за день до концерту, обдзвонюючи один одного питали, на котру збираємося на Білозіра?

Бо, він, Білозір – Зірка…

Зірка з того далекого і дуже щасливого дитинства, коли двері до хати на ніч не закривали ціле літо, коли на всіх випускних вечорах о 5 ранку вже було чути: “Тооооо неее яблуніііі цвіт, неееее май”, коли на всіх забавах було: “нам не зашкодить чарка вина”, а в маленьких будиночках в Лебедівці ми разом з невідомими сусідами через паркан співали: “Не сип мила скла, ой не сип мила скла, та й під рожу, під ружу…….”.

І нехай в житті буває так, що падають зорі, Його зірка ніколи, ніколи !!!! не згасне.

Бо його зірка на ім’я БІЛОЗІР.

Концерт був дуже щасливий, а я от клавіатуру залила слізьми , розчервонілися очі від туші, і не можу більше писати, бо зранку плакали за Юрою, якого приймала сира могила, а от зараз вертали зі спогадів Білозіра, якого забила та ж нація і та ж культура, та яка там культура…..

Не можу більше плакати, бо розірве мені душу, то ж розкажу ще вам одну веселу історію.

Я за пісні Ігоря Білозіра раз була бита рідною бабцею :)))))

Так так рідною бабцею Павлею, бо мистецтво воно таке- потребує жертв :)))))

А було мені рочків 3-4 і я сиділа на горшку і співала свою улюблену пісню Ігоря Білозіра, яка називалася “Труща маруща”

Так, так , саме “Труща маруща”… І от бабця, за 35 разом, попросила закінчувати концерт і вставати з горшка, але концерт був у самому розпалі саме тому я активно продовжувала своїм дитячим голосочком підвивати:

труща маруща марущимо гей, труща маруща марущимо ….І тільки я хотіла перейти на наступний куплет, як бабця в нервах сказала :
Зараз та мала Трущамаруща без штанів полетить….

І Труща маруща таки полетіла :))))))

А вже коли мені було 5 рочків, пісня набрала нового значення і я співала:

Рушимо рушимо рушимо гей
Гей косарики
Гей, косарики — ти і я —
Тяти трави на царину.
Встелену зелено, гой-я!

А попри все, дякую, що сьогодні у Львові звучала ПІСНЯ .

Автор статті: Olena Bilous.