Львівській духовній семінарії Святого Духа 240 років.

Ось так по рипучому снігу, коли ще місто спить можна дістатися мого “маленького Ватикану”. Місця, де до сильних морозів цвітуть троянди, де у глибоких озерах відбиваються вогні міста і неба, де все має особливий зміст і свою місію…

Мій маленький засніжений Ватикан, сьогодні має особливі урочистості: високі гості з близька і з далека, всюди багато квітів і посмішок, а передовсім у всьому відчувається щирість і гармонія…

Літургія, що очолив Митрополит Львівський Ігор наповнювала глибоким сакрумом кожну клітинку тіла, а семінарійні хори звучали наче рождественні сурми, що з опалим високим снігом за вікнами сповіщали близькість Різдва…

Мій маленький засніжений Ватикан сьогодні торжествував у своїй Академії, серед старих світлин і історичних доповідей, серед чудесних октетів різних семінарій і мого найулюбленішого в світі оркестру.
Мій маленький Ватикан за пару годин щасливий засне у непорушній тиші снігу, а в мені ще так довго житимуть слова о. ректора Ігоря Бойка, про нові виклики і завдання, нові можливості і нові задуми, нові мрії і обов’язкові місії…

Спи під снігом мій дорогий Маленький Ватикан, я бачила Тебе і Великим, посеред гарячих напалених площ Риму, у величі і тріумфі…

Але сьогодні з переповненим серцем, я хочу сказати всім, що мій Маленький Ватикан зовсім не менший. Зовсім не менший зі своїми мріями і планами, зі своїми іменами минулого, теперішнього і майбутнього.

Я вітаю Тебе, мій маленький засніжений Ватикане, і щиро бажаю, а ще більше вірю у великий розквіт і розвиток цієї спільноти, з якої і почнеться відродження моєї країни з упадку, за заповітами митрополита Андрея.

На добраніч місто…

На добраніч мій маленький , засніжений Ватикане…

Автор статті: Olena Bilous.