16.07.2026 р. 
Чергова добірка віршів від гуру написання віршів – Артема Терентьєва.
«Останній монтаж» (12.05.2026, Київ)
Плівка ріжеться. Титри й темрява – далі.
Відсікається непотрібний фактаж.
Кадри вже ріжуться ножами зі сталі.
Ось так фіксується останній монтаж.
Плівка ріжеться. Далі буде прозріння
Від тих кадрів, які в цей фільм увійшли.
Плівка ріжеться. Далі буде спасіння
Для тих двох, що разом у пекло пішли.
Плівка ріжеться. Далі – виплеск емоцій,
Які на свій час так довго чекали.
Плівка ріжеться. Далі буде блок опцій,
Які кіногерої не планували.
Плівка ріжеться. Далі – вже невідомість.
Вже не важливий давній фактаж.
У діях та слові – тепер невагомість.
Ось так фіксується останній монтаж.
Вже по назві цього вірша видно, що тут не обійшлося без впливу «Pink Floyd». Щоправда, якщо у мого улюбленого гурту «The Final Cut» (саме так перекладається «Останній монтаж») – це «післявоєнне бачення роджера вотерса» (з відомих причин, я спеціально пишу його ім’я та прізвище з маленьких літер), то у мене «Останній монтаж» – це лірика, яка має свій післясмак.
«Танго-цунамі» (14.05.2026., Київ)
Ти з’явилась на сцені, немов цунамі.
Від тебе шалена енергія йшла.
В тобі поєдналися хвилі з вітрами.
Ти своїй енергії викид дала.
І, коли танго-вірш ти власний читала,
То навколо сплелися згустки стихій.
Танго-кроками впевнено крокувала,
Знов приборкуючи буревій.
Твій вірш для мене був, як тектонічний зсув,
У якому себе важко тримати.
Я одразу енергію твою відчув.
Захотів з тобою потанцювати.
І ми танцювали, хоч не планували.
Це був експромт. Спільна спонтанна дія.
Танго-цунамі ми удвох подолали.
Це була дуже цікава подія.
Лише вчора було це танго-цунамі.
А вже сьогодні вранці дощ усе змив.
Танго-цунамі залишилось між нами.
Сьогоднішній ранок сторінку закрив.
Вірш «Танго-цунамі» народився за цікавих обставин.
За день до його написання я ходив на «Відкритий мікрофон» у «Книгарні Є», який організовувала Тетяна Власова. Там я читав свій вірш «Буревій». І там мене вразила поетка Свєтослава Мілорадович, яка читала танго-вірш. І цей вірш був не просто про танго – він ще був і про Одесу. А для мене танго в Одесі – це не порожній звук. І цей вірш дійсно був як цунамі. До того ж, читаючи цей вірш, Свєтослава робила танго-рухи. Коли вона закінчила читати вірш, я спитав: «Ви займаєтесь танго?». Вона відповіла: «Я займалась один рік». І я одразу спитав: «Яка школа?». Яке ж було моє здивування, коли я дізнався, шо вона займалась у «Танго Елеганте» – школі, у якій я почав займатися танго ще у 2012 році!!! І ми потанцювали з нею танго!!! Це була суцільна імпровізація!!! І вже наступного дня був написаний цей вірш!!!
«Танда з Королевою» (18.05.2026., Київ)
Така тангера не запрошує двічі.
Вона підійшла і без слів запросила,
Тихо й спокійно йому глянувши в вічі.
Вона зчитала, що у ньому є сила.
Така тангера не запрошує словом.
Їй не треба було нічого казати.
Бо коли ще такий шанс станеться знову?
Та й Королеві танго гріх відмовляти.
Танцювати з такою тангерою – приз,
Що далеко не всім дано заслужити.
З нею йшов він угору, і не летів вниз.
З нею він кайфував від кожної миті.
А цей танго-вірш я присвятив Королеві харківського танго Катерині Єгоренковій після київського танго-фестивалю «Тесороміо».
Колись я мріяв потанцювати з нею, тому що вона – дуже крута тангера. Я навіть написав один танго-вірш, який так і називався: «Ваше Величносте Танго-Королево», де я просив дозволу потанцювати з нею одну танду у Харкові, біля Дзеркального Струменя (одне з відомих місць для вуличних мілонг у Харкові, де я мрію потанцювати після закінчення війни, тим більше, що у Харкові я не танцював жодного разу). Рік тому, теж на «Тесороміо», моя мрія збулась. Я потанцював з нею. А цьогоріч вона вже сама запросила мене потанцювати з нею. Хто я такий, щоб відмовляти Королеві харківського танго? Така тангера не запрошує двічі.
Фото: Ольга Ковенко.
Автор статті: Terentyev.
Написати коментар