Про лист Бонді, смолоскип та три слова на 3. Вірші

Чергова добірка віршів від гуру написання віршів – Артема Терентьєва.

“Лист “Бонді” до Рени” (25.07.2026., Київ)

Присвячується Богданові Весоловському та Ірені Яросевич

Рено, Ти джерелом мого натхнення
Була увесь цей довгий час.
Рено, У спогадах своїх, напевно,
Ти також згадуєш про нас.

Рено, Пробач, що раптом розійшлися,
Коли ми ще були удвох.
Рено, Лише прошу тебе: не злися
За те, що я зробив цей крок.

Рено, Мені тебе не вистачає,
Коли я тут лише один.
Рено, Серце моє досі кохає,
Сумуючи серед долин.

Рено, Як же я хочу повернути
Той час, коли нам заздрив Львів.
Рено, Твій голос хочу я почути
Наяву, а не серед снів.

Рено, Я згадую те ніжне танго,
Яке тобі я присвятив.
Рено, Гуляти знову до світанку
З тобою зараз я б хотів.

Рено, Я вірю, що ти пригадаєш,
Як я тобі пісні писав.
Рено, Я знаю, що ти пам’ятаєш,
Що я тебе одну кохав.

В принципі, у прелюдії до цього вірша все сказано. Уявіть собі Львів 30-х років минулого століття, коли на все місто лунає слава бенду “Ябцьо-джаз”. У складі цього бенду – легендарний автор пісні “Прийде ще час” Богдан Весоловський (“Бонді”) та Ірена Яросевич (вона же – Рена). Вони кохали одне одного. Але потім він пішов захищати Карпатську Україну, згодом – виїхав до Канади. І з тих пір він не бачив свою кохану Рену. І цей вірш – немов їх прощальне танго на Площі Ринок. На цей вірш мене надихнула п’єса “Львівське танго”, яка йде у театрі “Берегиня”.

“Якщо раптом ти скажеш…” (31.07.2026., Київ)

Якщо раптом ти скажеш три слова на З,
Може, встигну я їх ще почути.
І, можливо, тоді нам обом повезе
Почуття, що були, повернути.

Може, знов побудована мною стіна
Від твоїх слів зазнає руїни.
Тільки визнай тоді, що це – спільна вина,
На яку в нас обох є причини.

І тоді буде шанс повернути любов.
Ми пройдемося по Оболоні,
І я ніжно, і палко, і пристрасно знов
Цілуватиму твої долоні.

І тоді нам світитимуть знов ліхтарі,
Які встигли вже стати чужими.
І я знов цілуватиму губи твої,
Відчуваючи твої обійми.

Якщо раптом ти скажеш три слова на З,
То ці мрії ще будуть можливі.
І, можливо, тоді нам обом повезе,
І ми будемо разом щасливі.

Вірш “Якщо раптом ти скажеш…” – це моя рефлексія на два вірша поетки, яка пише під псевдонімом КоХанна – “Чужі ліхтарі” та “Три слова на З”. Ці вірші тепер стали піснями гурту “Е. К. А.”. І саме ця спільна творчість, яка об’єднала поезію та музику, стала поштовхом для написання цього вірша. Бо зачепило. Відео на цей вірш стало переможцем у номінації “Відео тижня” у спільноті “Поети Інтернету”.

“Смолоскип” (04.08.2026., Київ)

Він узяв смолоскип і себе підпалив,
Аби щодо Праги позицію показати.
Так, цей самопідпал він свідомо вчинив,
Бо терпець увірвався в нього далі мовчати.

Він узяв смолоскип, і в одну мить згорів.
Це були останні його і дія, і слово.
Він цим самопідпалом звільнитись хотів
Від режиму, який відбирав право на мову.

Він узяв смолоскип, і в момент запалав.
І для дії цієї була в нього причина.
Він лише одного перед смертю бажав:
Щоб незалежною стала його Україна.

Думаю, багато хто знає історію про Василя Макуха, який вчинив акт самопідпалу на Хрещатику на знак протесту проти введення радянських військ у Прагу. Я цієї теми трохи торкнувся у вірші “Буревій”. А тепер – трохи її розкрив. Вірш був написаний після чергового перегляду фільму “Заборонений”, де була сцена, у якій Стус бачив акт самоспалення Макуха, про що потім розповідав Аллі Горській.

Автор статті: Vorobus.