21.09.2026 р. 
Чергова добірка віршів від гуру не лише футзалу, а й поціновувача української культури – Артема Терентьєва.
“Залізні дощі” (05.08.2026., Київ)
Вночі гуркотіли залізні дощі.
Громовідводів, на жаль, не було.
Ось так Київ атакувало вночі
Досі не знищене ракетне зло.
Вночі Київ від вибухів знов тремтів.
Знову столиця була у вогні.
Хтось встиг сховатись у пітьмі укриттів,
А хтось із цивільних вмер на війні.
Знову Київ атакували вночі
Ті, хто влаштовує нам геноцид.
А під ранок вщухли залізні дощі.
Ми чекаємо на громовідвід.
Вірш “Залізні дощі” був написаний після одного з нещодавніх балістичних обстрілів Києва. Я тоді вранці їхав у автобусі на Русанівку та читав статистику від Повітряних Сил, де не було жодної збитої балістичної ракети. До того ж, саме в ту ніч вісім людей загинули від удару ракети по станції “Квітнева”. Вірш написався одразу. Відео з живого виступу з цим віршем на творчому вечорі Злати-Зоряни Паламарчук було визнано найкращим у номінації “Відео тижня” у спільноті “Поети інтернету”.
“Ти приходь до мене…” (08.08.2026., Київ)
Ти приходь до мене кожного ранку,
Щоб я міг зустріти тебе на світанку,
Щоб ми разом пили каву на ґанку, І щоб ми танцювали ранкове танго.
Ти приходь до мене у денній порі,
Щоб нам сонце своє тепло дарувало,
Щоб ми малювали удвох кораблі,
Щоб нам часу удвох завжди було мало.
Ти приходь до мене у вечірній час,
Коли в небі для нас світитимуть зорі,
Коли спів птахів буде тільки для нас,
Коли обійматиму я тебе біля моря.
Ти приходь до мене кожної ночі,
Коли все навколо почне засинати,
І я цілуватиму твої ясні очі, І не буду тепер тебе відпускати.
Ти приходь вночі, вдень, ввечері, з ранку.
Я постійно хочу тебе зустрічати,
Коли світ робить крок перед світанком,
І коли вночі він йде відпочивати.
Вірш “Ти приходь до мене…” має цікаву історію. З одного боку – це фактично реінкарнація мого старого вірша 2012 року, який був написаний російською мовою під враженням від однієї з пісень гурту “Сплін” (так, були у мене свого часу і російськомовні вірші, але це пояснюється тим, що я жив довгий час у російськомовному середовищі у Горлівці, і, відповідно, слухав пітерський рок, хоча у Київ переїхав у 2010 році. – А. Т.). Тепер же мені захотілось дати цьому віршу нове життя – вже українською мовою. Оскільки оригінал залишився у Горлівці, то я його написав по пам’яті – “каркас” вірша я трохи пам’ятаю. Цього разу джерелом натхнення для мене стали КоХанна та гурт “Е. К. А.”, про яких я вже згадував. Цей вірш став “Віршем місяця” за підсумками серпня у спільноті “Поети інтернету”.
“Синьйоро” (13.08.2026., Київ)
Синьйоро, Ви так давно мій розум полонили,
Що вже без Вас цей світ не милий.
Синьйоро, Ви моє серце тихо підкорили,
Не прикладаючи до цього сили.
Синьйоро, Ви знаєте, як мене надихати,
І музою моєю Ви вже стали.
Синьйоро, Ви вмієте мене мотивувати
Я пам’ятаю все, що Ви казали.
Синьйоро, стіна наразі стоїть між нами знов.
Та вірю я, що скоро холод вщухне,
І Ви повірите в те, що між нами є любов,
І під її тиском мур цей рухне.
Після того, як я дав нове життя віршу “Ти приходь до мене…”, я захотів зробити те ж саме з ще одним старим віршем, оригінал якого залишився у Горлівці та був свого часу опублікований в одній запоребриковій соцммережі у далекому 2009 році. Також по пам’яті зберіг “каркас” вірша, давши йому новий сенс.
Після того, як я дав нове життя віршу “Ти приходь до мене…”, я захотів зробити те ж саме з ще одним старим віршем, оригінал якого залишився у Горлівці та був свого часу опублікований в одній запоребриковій соцммережі у далекому 2009 році. Також по пам’яті зберіг “каркас” вірша, давши йому новий сенс.
Автор статті: Terentyev.
Написати коментар