Між надією, війною та Варшавою: три нові вірші Артема Теретьєва

Артем Теретьєв знову ділиться з читачами черговою порцією своїх проникливих і водночас сильних віршів. У них — наші сьогоднішні реалії, біль, страх, переживання та надія на мирне майбутнє.

Ця добірка стала особливою, адже її вірші — останні перед тим, як Артем повернувся до військової служби. Водночас він пообіцяв обов’язково повернутися, тож чекатимемо на нові рядки від автора.

А поки пропонуємо прочитати його чергові поетичні роботи.

“Високі сподівання” (18.10.2026., Київ)

Були колись високі сподівання
На те, що зовсім скоро прийдуть зміни.
Та залишилося розчарування
Від слів, які лишили смак провини.

Були відсутні прояви страждання
За тим, що стало схожим на оману.
Розвіялись високі сподівання
У жовтні серед першого туману.

Були колись високі сподівання,
Що ця любов біль зніме, мов рукою.
Але збудована стіна остання.
І почуття лишились за стіною.

Лиш дзвін почує мої сповідання
Про те, що могли знати лише двоє.
Бо всі мої високі сподівання
Розмиті нескінченою рікою.

Я вже казав, що іноді на мою творчість впливають пісні гурту “Pink Floyd”. “Високі сподівання” – це як раз один з таких проявів впливу улюбленого гурту на мене. Бо “високі сподівання” – це рефлексія на пісню “High Hopes”, яка є для мене однією з улюблених, якщо казати про “Pink Floyd” без роджера вотерса. І, звісно, цей вірш був написаний після одного з прослуховувань цієї пісні, особливо – соло Девіда Гілмора на слайд-гітарі. Також у цьому вірші згадуються інші символи з цієї пісні: “дзвін” (“Division Bell”) та “безкінечна ріка” (“Endless River”). І, звісно, згадується легендарна Стіна (“The Wall”).

“Вибух за вибухом” (22.10.2026., Київ)

Вибух за вибухом посеред ночі.
Час, коли замість спокою – втрачений сон.
Наповнені страхом дитячі очі,
Коли зовсім поруч прилітає “Циркон”.

Вибух за вибухом чутно повсюди.
Хтось поспішає швидко пройти в укриття.
Вибух за вибухом. Страждають люди,
В яких ворог хоче відібрати життя.

Вибух за вибухом. Пекельне соло
У виконанні терористичних ракет.
Вибух за вибухом – гучно навколо.
Так повторюється небезпечний сюжет.

Вибух за вибухом. Люди благають,
Щоб Бог їх почув і пекло це припинив.
Вибух за вибухом. Люди чекають,
Щоб над Києвом мирним хтось небо закрив.

Цей вірш був написаний під час чергового балістичного обстрілу, коли дійсно лунали вибух за вибухом. Тому, і назва каже сама за себе.

“Танго у Варшаві” (23.10.2026., Київ)

Поки хтось кайфував від смаку кави,
Та насолоджувався красою “Narodowego”,
У Старому місті, в серці Варшави,
Ми танцювали танго біля Placu Zamkowego.

Люди проходили повз нас, знімали,
Як танцювали танго давні друзі з України.
Та ми на це уваги не звертали,
Бо зупиняти українське танго не було причини.

Були в темп музиці і очо, і паради,
І в калесіту я тебе заводив, коли треба.
Були прикраси, ганчо і волькади.
Отримували кайф у цьому танці просто неба.

Ми танцювали танго у Варшаві.
Здавалось, що навколо час на цю мить зупинився.
Та сон розвіявся, мов запах кави.
Лиш голос Весоловського в моїх думках лишився.

Вірш “Танго у Варшаві” наснився мені за цікавих обставин. Мені дійсно наснилась Варшава. І мені наснилось, що я там танцюю з однією зі своїх найбільш улюблених партнерок по танго – Іриною Кравчук, яка наразі живе у Варшаві. Тому, цей вірш – присвята їй.

Автор статті: Terentyev.