Всім привіт!!! Мене називають Armikron.

Сьогодні я вирішив зачепити банальну тему, про яку можна багато дискутувати!

Чи можливо знайти свою долю в Інтернеті?

Багато хто стверджує, що Інтернет – це не місце для пошуку свого щастя, і ви знаєте тут часткового з цими людьми згоден!

Виникає питання чому?

Що ж, зараз Я вам це все поясню.

В мережі Інтернет Я вже приблизно 12 років (чати, форуми, сайти знайомств). За цей період в реальному житті вдалось зустрітись приблизно з 1500 людьми, з якими ми познайомились через Інтернет.

І знаєте, всяке бувало, в мережі писали одне, а коли доходило до реалу, то бачив зовсім інше, різні ситуації були.

Але, одного разу мені таки пощастило, в одній групі з сайту vkontakte.ru, мене зацікавила одна дівчина, ми з нею почали спілкуватись більш ближче ніж по тематиці групи.

В процесі спілкування виявилось, що у нас дуже багато спільного, і з часом почалась відчуватись прихильність одне до одного.

Минуло приблизно пів року з нашого спілкування, і процесі спілкування ми прив’язались одне до одного, адже спілкування вже вийшло за рамки Інтернету і перейшло на телефон і т.д.

Я запропонував їй приїхати до мене в гості у Львів, вона погодилась. Буквально через 2 тижні вона телефонує і каже що буде у Львові тоді то тоді.

Почувши це, я був дуже радий, але і водночас стало трошки страшно, адже попередній досвід перенесення спілкування на живо дав дуже хороший досвід. І от, настав день коли вона приїхала, я стою на вокзалі і тут сходить вона, дівчина 162 см. зросту, блондинка з чарівними оченятами і шикарною фігуркою.

Чесно, у мене ледь серце з грудей не вискочило, адже таке миле створіння. Ми провели незабутніх 2 дні , і Я взнаю що вона мене кохає (сміливо зі сторони дівчини сказати прямо в очі це хлопцеві).

Можливо це було безглуздо, але Я не зміг їй нічого відповісти, просто сказав ти мені не байдужа і Я не хочу тебе втрачати.

Вона поставилась до цього з розумінням, і ми домовились про те, що з нового року спробуємо жити разом.

Вона поїхала, пару днів я не мав спокою, адже очі вдома постійно когось шукали, мені капець як її стало не вистачати.

Я зателефонував їй і спитав як ти дивишся на те, щоб почати жити разом раніше, вона була дуже рада це чути, і ми все обговорили. Я поговорив з мамою і вона мене підтримала як морально, так і матеріально.

Я переїхав в Херсон, ми прожили 11 місяців разом в цивільному шлюбі, в деякій мірі встигли здолати немало труднощів і от 20 серпня 2011 року ми стали офіційно чоловіком і дружиною.

І знаєте, Я а ні трохи не шкодую, що переїхав, адже я знайшов свою половинку і зміг переконатись в тому що, якщо навіть десь оступлюсь по життю , вона не зрадить мене і не піде шукати іншого, а візьме за руку, обнімить, поцьомає і скаже вистачить сидіти і впадати в депресію, оступився, нічого, буває, пішли далі по житті, адже життя продовжується.

І під кінець хочу додати, що ти ніколи не знаєш де знайдеш свою половинку: в Інтернеті, на вулиці, в кафе, чи в клубі.

Вона може бути там, де менш за все ви думали її шукати.

Armikron

Автор статті: ARMIKRON.