15.10.2025 р. 
Хтось з класиків сказав, що якщо довго дивитися на мистецтво, то мистецтво починає дивитися на тебе. А я проживши цю фразу можу сказати, якщо довго спілкуватися з ходожниками, можна навчитися глибше бачити світ, можна розгледіти таємні знаки і смисли, образи, лінії, задуми, послання, сакруми...
Читати далі...
Художники – вони такі…
Хтось з класиків сказав, що якщо довго дивитися на мистецтво, то мистецтво починає дивитися на тебе. А я проживши цю фразу можу сказати, якщо довго спілкуватися з ходожниками, можна навчитися глибше бачити світ, можна розгледіти таємні знаки і смисли, образи, лінії, задуми, послання, сакруми...
Читати далі...
Уже днями у книгарнях видавництва «Свічадо», на полицях поруч інших розкішних книг з’явиться і моя книга – «ВОЛОДИМИР ІВАСЮК. ПІСНЯ, ЯКА ВАРТУВАЛА ЖИТТЯ, АЛЕ ПОДАРУВАЛА БЕЗСМЕРТЯ».
Коли мене питають, як довго я її писала, то можна сказати і десять років, і двадцять, і двадцять п’ять, але напевно значно більше...
Світ, який в шаленому темпі хоче вдягнутися в титули і нагороди, почесті і звання, в розкоші і вишукані товариства зустрічає на своєму шляху чоловіка на ім'я Кіану.
Народжений 25 січня, на саме Різдво, у родині священника, невдовзі і сам стає молодим семінаристом, проте всупереч волі батька їде складати іспити до Петербурзької медико -хірургічної академії, де вже до року часу знаходить велике коло українських літераторів і гуртується з ними довкола видання журналу....
Наше життя - це суцільна подорож, в просторі, часі...
Мені ця подорож все більше нагадує дорогу до Віфлеєму, де протягом життя, ти можеш стріти усіх персонажів Вертепу. Як пощастить, життя зведе з мудрістю далеких царів, які збирають і множать скарби і мудрість світу, але правдиві скарби, не тлінні часом. Зустрінеш убогих пастушків, які в тиші серця скромно і тихо випасають свої отари, і живуть у свободі , але і важкій праці.
Time to Say Goodbye.
Десь поміж небом і землею, є окремий світ, тут живуть окремі люди - митці. Вони живуть скромно, не торкаючись і не сягаючи хмар, але живуть легко, бо не торкаються землі...
Сон.....
В ніч на Миколая наснився мені сивий чоловік, сидів за столом думав. Мав перед собою листи і мапи, пару книжок, чорнильницю, і малий окраєць хліба...
Львівській духовній семінарії Святого Духа 240 років.
Ось так по рипучому снігу, коли ще місто спить можна дістатися мого "маленького Ватикану". Місця, де до сильних морозів цвітуть троянди, де у глибоких озерах відбиваються вогні міста і неба, де все має особливий зміст і свою місію...
Про довіру, як найтоншу форму Любови. Черговий допис від Олеги Білоус.
Ігор Калинець.
Самотній геній сучасності.....
У цій осінній вечірній і темній вуличці, навіть листя додає їй світла. Вона перетинає всі людські стежки, а за високими мурами одної з кам"яниць живе самотній геній сучасності.