21.10.2022 р. 
Цю мелодію я пила з дитинства, знаючи всі пісні на пам'ять, дорогою зі школи, я давала концерти сусідським парканам і кропиві, і була дуже щаслива.
Сьогодні, я була один день у дитинстві, де пісня мала душу, а мелодія неначе вакцина залишалася вже в тобі назавжди.Він -Ігор Білозір, і які б зіркові не були цього вечора виконавці, за день до концерту, обдзвонюючи один одного питали, на котру збираємося на Білозіра?
Читати далі...
Зірка на ім’я Білозір
Цю мелодію я пила з дитинства, знаючи всі пісні на пам'ять, дорогою зі школи, я давала концерти сусідським парканам і кропиві, і була дуже щаслива.
Сьогодні, я була один день у дитинстві, де пісня мала душу, а мелодія неначе вакцина залишалася вже в тобі назавжди.Він -Ігор Білозір, і які б зіркові не були цього вечора виконавці, за день до концерту, обдзвонюючи один одного питали, на котру збираємося на Білозіра?
Читати далі...
Per aspera ad astra
Коли стихає місто, а з ним вщухають всі емоції душі і серця, хочеться подякувати всім, хто відкритим серцем і теплом душі творив атмосферу мистецького вечора.
Цю історію я хочу почати не з початку, а з кінця... зараз в мене на вікні починають прийматися два малі кущики білих троянд, що зрізані з одного пагона....
А тепер все за порядком...
Митрополит. Повернення. Здається такої ненадуманої пишності і урочистості Львів ніколи і не бачив.
Навіть повітря тепле від радості перед відчуттям зустрічі.
Іти по воді....
Не вірю в те, що зустрічі бувають випадковими. Кожна зустріч і співпраця з якоюсь конкретною людиною залишає відбиток на тобі або ж чогось величного, або чогось дріб'язкового.
Пам'ятай про смерть
Вдивляючись у Поле почесних поховань, яке хрестами розп'яло небо, згадуються слова патріарха Йосифа Сліпого:
"А що про Вас одного дня скаже історія"....
Жінко, ось Син Твій ....... Я дуже коротко хочу написати про МАМУ.
РЯТУЙТЕ ГОЛІАФІВ З АЗОВСТАЛІ!!!!! Ранки у Львові зараз будять сакури і біла алича.
Дорогою по Площі Ринок, побачила багато жовтих облетілих пелюсток від хризантем. Та пелюсткова дорога завертала за ріг будинку і вела до Гарнізонного Храму.
Шеренгами стояли побратими, з мокрими від сліз очима, в руках в кого поодинокі квіти, в кого інструменти оркестру, хтось просто тримав під руки стареньку жінку, певно бабцю полеглого бійця.....
Львів місто легенд, і місце зустрічі з Легендами....
За пару хвилин до зустрічі, я задумалася, і зупинилася. Бо життя не один раз дарувало розчарування, і часом так боляче було бачити , що образ на екрані не відповідає дійсності....