Жив собі колись у далекій Монголії серйозний політичний діяч і завойовник Чінгісхан. Було це у другій половині ХІІ – початку ХІІІ століття. Про нього знає кожна освічена людина. Але мало кому відомо, що перед збройним походом у ті чи інші землі саме за Чінгісхана монголи вперше в історії воєн придумали таку річ, як військова розвідка.
Причому, збиралася інформація не тільки про боєздатність армій противника, але й про соціальні відносини у країні, особливо про ставлення населення до своїх володарів. І, навіть, якщо армії були слабкими, а народ лояльний до влади, Чінгісхан відмовлявся від завоювання.
Читати далі...
22.09.2012 р. 
Українська держава до кінця жовтня цього року перетворилася у величезний іподром, де у політичних передвиборчих забігах бере участь солідна частина суспільства.
Коли включаєш телевізор вже тоншить від тих нібито породистих політичних коней і кобил, що вирвалися на фінішну пряму до парламенту.
Читати далі...
Період роздробленості українських князівств завершився 1199 року, коли волинський князь Роман Мстиславович об’єднав Галичину і Волинь у єдине Галицько-Волинське князівство.
Князь був праправнуком Володимира Мономаха. Княжив він недовго до 1205 року (загинув у сутичці з поляками), але за цей час підкорив основні українські землі – Київщину, Переяславщину і Чернігівщину. Фактично за нього було відновлено українську (феодальну) державність.
Після розпаду Київської Русі одним із найпотужніших українських князівств періоду феодальної роздробленості стало Галицьке князівство.
Ці землі були першими, що від’єдналися від Києва. Було це у другій половині ХІ століття після смерті Ярослава Мудрого. Один з його синів Володимир віддав галицьку спадщину своєму синові Ростиславу (що був зятем угорського короля Бели І). Той Ростислав і започаткував вітку Ростиславичів династії Рюриковичів у Галицькому князівстві. Далі правив син Ростислава князь Володар, у якого був син Володимирко – батько князя Ярослава Осьмомисла (прізвисько походило від того, що він знав вісім мов). Мамою Ярослава була угорська королівна – донька короля Коломана.
Початки феодальної роздробленості в українській історії сягають часів правління синів Ярослава Мудрого (друга половина ХІ століття).
Піком роздробленості вважається друга третина – кінець ХІІ століття. Тоді суто українські території поділялися на десятки удільних князівств, основними з яких були Київське, Переяславське, Чернігівське, Галицьке і Волинське. На чолі кожного з удільних князівств стояв представник роду Рюриковичів.
Довготривалий період боротьби за владу серед дітей і внуків Ярослава Мудрого закінчився приходом на київський престол Володимира Мономаха (1113-1125 рр.).
Цікавим фактом є те, що вперше за феодальну історію князя на престол закликало київське віче, яке не керувалося якимось там принципом престолонаслідування, а політичною доцільністю. Князь Мономах був відомий у руських землях як оборонець вітчизни від половецьких нападів, чим заслужив довір’я київської феодальної та міщанської громади. Фактично, це були перші в українській історії вибори правителя.
Після смерті Володимира Великого між його синами розпочалась війна за київський престол. Вірніше б було сказати, що брати-Володимировичі почали оборонятись від нападів старшого сина Володимира – великого князя київського Святополка, який у братовбивчій війні знищив сімох своїх братів. За що в народі дістав прізвисько «окаянний».
Коли людина потрапляє у якусь неприємну ситуацію чи, взагалі, у скруту й не може дати раду самостійно, вона звертається про допомогу. Хто просить підтримки у доброго друга, кума, брата, хто – у профспілкової організації чи прокуратури.
Так і держави. Для подолання криз, боротьби із загарбником чи стихійним лихом вони заключають союзи, використовують уже існуючі міждержавні угоди, чи позичають гроші у транснаціональних фінансових структурах.
За усіма екзистенційними принципами усі люди на Землі є рівними перед Богом. Ця рівність доведена Вищим розумом самою суттю народження, життя і смерті Людини.
Незалежно від того, чи ти ефіопський бомж, чи чукотський мільярдер, все одно святий Петро відправить тебе на територію казанів із гарячою смолою, і ти будеш спостерігати вже у покуті, як ще живі «боряться» за право потрапити у потойбічне суспільство рівних.
Із проголошенням незалежності, в Україні досить довго і гнило відбувався конституційний процес. Нову демократичну Конституцію депутатський корпус «вродив» у ніч на 28 червня 1996 року. А до цього у нас, як у незалежній державі, діяла конституція уже неіснуючої УРСР (з якимось там обрізаннями і доштуковуваннями).
За певної політичної коньюктури до української Конституції 1996 року вносились зміни, які трасформовували повноваження різних гілок влади. Це було у 2004 році, потім повернули назад у 2011 році. Зрештою, на український народ ці маніпуляції влади не впливали, простим громадянам було на це начхати рясним насмарком.