Цього року на лижах був не так часто якби цього хотілося, але все ж задоволений тим, що хоч двічі, але таки вдалося покататися. Підсумки сезону підведу, мабуть, трохи пізніше, бо можливо ще поїду кататися, а сьогодні про інше.
Бугеля, як часто ви з ними зіштовхувалися і чи з першого разу вам вдалося навчитися підніматися саме на них? Розумію, багато хто зараз скаже, що бугеля – це кам’яний вік і треба їхати на Буковель де є нормальні підйомники, але я з цим не згідний.
Хто хоче навчитися, той завжди навчиться, головне бажання і не боятися.
Ви думаєте Воробус ніколи не падав з бугеля? Падав ще й як, навіть останнього разу коли піднімався на Тростяні підйомником Середній Захід, то знайшов такого «рубля», що ойойооййй. А все тому, що їхав я сам, а не в парі з іншою людиною.
Як навчитися підніматися на бугелі, як уникнути падінь та які кумедні випадки траплялися із Воробусом читайте далі.
Читати далі...
12.03.2013 р. 
Під час тривалих вихідних ваш автор вирішив не спати цілими днями, а подивитися цікаві фільми. Вибір був величезний, але все ж моя увага зупинилася на фільмі, який має назву – «Метро».
Що це за фільм, сюжет, актори, чи сподобався він Воробуса та багато іншого читайте далі.
Читати далі...
Подорожувати завжди класно, тим більше якщо ти їдеш у цікаві місця і плюс є хороша компанія.
Нещодавно наш читач пан Юрій зробив цікаву подорож у печеру, яка називається – Кришталева.
Про цю подію я щось і зовсім забув. Їду сьогодні зранку на роботу і тут мене зустрічає друг із питанням, далі цитую: «Ігор, а чого ти в своєму блозі нічого не написав про таку культурну подію як Оскар-2013?»
Звісно, що я одразу ж отетерів, бо і справді, такої події не варто пропускати.
Хто став лауреатами цьогорічного Оскару-2013, як проходила церемонія та багато іншого читайте далі.
Як і більшість людей на світі, я люблю подорожувати. І хоча зимою не надто тягне в мандри, але все таки довелося по роботі відправитися у незаплановану мандрівку. Мій маршрут пролягав через місто Вінниця, де я зупинився на ночівлю. І, до речі, не жалкую, що треба було на деякий час провести у цьому чудовому місті. Раніше ніколи не бував у цих краях.
Вчора, 24 лютого ваш автор і компанія вирішили напевно таки востаннє цього року поїхати на лижі в смт. Славське, а саме на гору Тростян. Якось вже так склалося що ми туди їздимо кожного року по пару разів, поїхали тули ми і вчора.
У сьогоднішній статті я опущу всі організаційні моменти такі як доїзди, хто що пив, що їв, а напишу просто враження від власного катання.
Отже, розпочну свою розповідь із того, що зараз в смт. Славське почалося потепління, вдень температура повітря суттєво піднімається і навіть не пригадую щоб я катався чи піднімався на бугелі без рукавиць. А чому б і ні? Тепло ж.
Доброго дня, читачі блогу Воробуса, мене називають – Patron.
Сьогодні я хочу поділитися з вами, люди, своїми враженнями від Ресторану імпровізацій «Грушевський cinema jazz», який я нещодавно відвідав.
Давненько Воробус не ходив у кіно, більшість фільмів передивлявся на комп’ютері, але таки захотілося розвіятися, плюс згодом поділитися з вами, читачі блогу, своїми враження у рубриці «Фільми та телепередачі».
Зібрали невеличку банду і вперед – у світ кіно. В «King Cross Leopolis» ми ще не були, тому поїхали саме туди.
Довго думали яке би то кіно вибрати і наш вибір впав на американський фільм «Хапай і біжи».
Що це за фільм, актори, бюджет, враження від нього та багато іншого читайте далі.
Давненько мені казали що в розважальному центрі «King Cross Leopolis» є такий кабак, але все ніяк туди не мав нагоди зайти і ось вчора час настав.
Справа у тому, що вчора Воробуса трохи зайнявся своєю культурою і вирішив сходити в кіно. Приїхав в кінотеатр я достатньо таки рано, до фільму ще часу було багато і ваш автор вирішив приєднатися до нашої компанії і сходити попити хто пивка, хто вина гарячого, хто кави.
Одним словом, хто що любить. Місце ми вибрали цікаве і називається воно – «Crazy Town».
Потрібно визнати, що частиною нашого життя є перегляд найрізноманітніших передач і кіно через телеприймач. Диван і пульт є невід’ємним атрибутом чоловіків (особливо жонатих). Кількість телеканалів хоч і зашкалює, у кожній хаті підбирають якісь основні для перегляду.
Є, правда, «гурмани», які хочуть бачити весь світ і не рахуються з витратами на досягнення своєї мети. Мені розповідали, що один із львівських олігархів навіть коли живе у дорогих закордонних готелях встановлює (не сам, звичайно, а його особиста «обслуга») власну сателітарку із надпотужною технікою. Так, щоб собі ні в чому не відмовляти.