25.09.2012 р. 
Важкою виявилася поїздка на гору Говерлу для Воробуса. Чому спитаєте ви? А все просто, ваш автор круто простудився, але про це згодом.
На найвищій вершині України Воробус вже бував неодноразово, але скажу чесно, завжди знаходжу там для себе щось новеньке.
Про те, що цього разу сподобалося мені, що ні, які враження залишила чергова поїздка читайте далі.
Читати далі...
Сходження Воробуса і компанії на Говерлу
Важкою виявилася поїздка на гору Говерлу для Воробуса. Чому спитаєте ви? А все просто, ваш автор круто простудився, але про це згодом.
На найвищій вершині України Воробус вже бував неодноразово, але скажу чесно, завжди знаходжу там для себе щось новеньке.
Про те, що цього разу сподобалося мені, що ні, які враження залишила чергова поїздка читайте далі.
Читати далі...
Любить Воробус такий жанр фільмів як «жахи» і за останній тиждень він їх передивився достатньо таки багато. Звісно, що читачів блогу я не залишу осторонь і спробую поділитися з вами враженнями від перегляду.
Отже, черговим фільмом який я переглянув стало американське кіно – «Помічники».
Що це за фільм, актори, сюжет, бюджет, традиційна оцінка від автора блогу та багато іншого читайте далі.
Вчора вашому автору не було що робити, гуляти не пішов, бо вже в суботу мене очікувала подорож на гору Говерлу, а отже як завжди у цьому випадку я вирішив пошукати для перегляду якийсь фільмєц.
Те, що зараз нема нормального фільму жахів – відомо вже давно, тому, зайшовши в інет, вирішив пошукати фільм жахів минулих років. Нічого страшного, що він вже буде старим, але фільм жахів є фільм жахів, а не якась там мелодрама, де я постійно плачу.
Так от, довгий пошук, різні запити і мій вибір впав на кіно, яке має назву – «Саймон говорить». Спершу Воробус подумав, що це кіно «Міцний горішок», але я помилися.
«Саймон говорить» – це окреме кіно і по сюжету це мав бути хороший ужастік.
Чи сподобалося кіно Воробусу, сюжет, актори, трейлер та багато іншого читайте далі.
Сьогодні надворі субота, 22 вересня, перший після робочого тижня вихідний. А що можна робити у вихідний? Спати або ж цілий день прибирати. Ваш авто вибирає ні не перший, ні не другий варіант.
6 година ранку, Воробус вже не спить, бо знову їде подорожувати.
Куди знову зібрався автор блогу? Відповідаю, Воробус і компанія на цей раз знову зібралися відвідати найвищу вершину України – гору Говерлу.
Якби там не було, скільки би ми про це не говорили, але алкоголь люди вживають і будуть вживати напевно до тих пір, поки буде існувати світ. Бувають моменти у моєму житті, що я активно на цю тему дискутую, бо сам вживав різні алкогольні напої і знаю що це таке і з чим його їдять. :D
Головне у цій справі сильно не захоплюватися.
У сьогоднішній статті на пару хвилин я стану активним пияком і розповім про давню карпатську традицію, яка вам, сподіваюсь, сподобається.
Вчора вашому автору вперше за декілька років довелося побувати на рибалці. Чому вперше за декілька років? Бо, чесно скажу, навіть не пригадаю коли востаннє рибалив. Це було напевно вже років 8 тому, ще як в школі вчився. І то, вчора це сталося якось так спонтанно.
Погода надворі була дощова, робити під таку погоду в селі нема що, а отже ваш автор із родичами пішли порибалити на місцевий став. Риби там, як казали місцеві, є багато, то чому ж не спробувати. Окрім нас порибалити більше ніхто не вирішив.
Літо завершилося, настала «гаряча» пора, а саме наполегливої праці на роботах та навчання. Школярі, студенти повертаються в аудиторії, а це означає, халява завершилася.
Але, те, що треба вчитися – не означає, що не можна веселитися. Зараз, як відомо, сезон весіль і кожної суботи, якщо вас запросили, є можливість нагулятися, попиячити досхочу.
Весілля – це можливість привітати молоду пару, побачити старих друзів, знайомих і так далі. Та, є у весіллі один негатив – можна як слід напитися. Алкогольних напоїв є безліч, тому тільки бери, сідай за стіл, чи навіть стоячи, і пий.
У сьогоднішній статті я дам поради як не напитися на весіллі і до його завершення бути в адекваті. Можливо навіть згодом мені подякують за це жінки чоловіків, яких досить часто треба тягати за собою додому. :D
Продовжую розповідати про мою поїздку в гори разом із компанією. Минулого разу я завершив на тому, що ми знайшли озеро Росохан і від нього пішли шукати інші озера, серед яких особливу увагу для нас мало – озеро Аршиця.
Чому так? По-перше, воно було досить близько до Росохана, по-друге, воно по розповідях колишніх людей, що там були було досить у пристойному стані, де можна переночувати і по-третє, сам хребет де ми лазили називається так само як і озеро.
Минулих вихідних вашому автору та компанії знову не сиділося вдома і ми вирішили поїхати у гори. Спочатку планувалася поїздка на Чорногірський хребет, але потім ця ідея відпала, бо багато хто там вже був, а завжди хочеться чогось новенького.
Наш вибір впав на хребет Аршиця, який знаходиться у Горганах, а якщо бути точнішим то це гори у межах Рожнятівського та Долинського районів Івано-Франківської області. По дорозі ми мали захопити кілька озер, про одне з них, яке має назву – Росохан я і розповім у сьогоднішній статті.
Нещодавно розмовляв із колегою, то щось йому сімейне життя набридло і каже, що буде розлучатися із жінкою, рубати дерево та руйнувати будинок. Звісно, що Воробус йому порекомендував цього не робити, бо сім’я – це добре, а і навпаки сказав, зробити ще одну дитину і при можливості посадити ще одне деревце. :)
Чому так? От дивлюся я на людей і так бачу, що з часом вони бажають бути щасливими, гулянки набридають, хочеться знати що тебе хтось вдома чекає, не треба самому прати шкарпетки і так далі. Так, коли дитина народжується, то є крики, безсонні ночі, але це ж тимчасово.
Згодом дитя підростає і починає розмовляти, називати вас татом, хоче щоб ви їй у всьому допомагали.
За перші слова дітей – це взагалі казка. Ні для кого не секрет, що Воробус не одружений або принаймні так прикидається. Дітей у нього нема, але це не означає що я не люблю з ними бавитися. Та хто не любить дітей, от моя майбутня жінка Ольга Vrubli також їх любить. Тому з часом все може бути.