21.08.2020 р. 
І хоча наш похід на вершини Синяк-Малий Горган відбувся ще місяць назад і ваш автор не встиг про це написати, в голові ця поїздка ще досі.
Тому, вже зараз більш детальніше опишу наш маршрут. Щоб наші читачі розуміли, Синяк – це така гора, на якій я бував один раз, взимку й після цього собі казав, що більше ніколи мене там не буде. Але, але і ще раз але.
Читати далі...
Сходження на Синяк-Малий Горган. Частина перша
І хоча наш похід на вершини Синяк-Малий Горган відбувся ще місяць назад і ваш автор не встиг про це написати, в голові ця поїздка ще досі.
Тому, вже зараз більш детальніше опишу наш маршрут. Щоб наші читачі розуміли, Синяк – це така гора, на якій я бував один раз, взимку й після цього собі казав, що більше ніколи мене там не буде. Але, але і ще раз але.
Читати далі...
Спорт, подорожі, кулінарія й не лише на нашому блозі – це класно, але сьогодні дещо про інше заняття, яким мені нещодавно вдалося зайнятися.
На вершину таки ми зуміли піднятися, але, якщо чесно то вона не вразила. На сусідньому Горбі принаймні стоїть хрест, а тут нічого: ні вказівника що це саме Негровець, ні чогось надзвичайного.
За відсутності можливості подорожувати за межами нашої держави, ваш автор скучати не став, а вирішив поїхати куди-небудь окрім Карпат. В останніх я вже майже усюди бував, тому на пропозицію хорошого приятеля поїхати на диво природи – Базальтові стовпи погодився без вагань.
Поступово ми зайшли в ліс. Сонце вже не так «смажило», то ж можна було спокійно йти до вершини. Здивувала серйозно протоптана дорога.
Вчора на сторінках блогу, який зараз читаєте вийшов пост про вершину Негровець. Щоправда, детальних описів я не робив, а лише виклав фотогалерею.
Чому саме так я зробив? Все просто, як двері – втома Ігоря Воробуса. Можете собі уявити, що дводенний похід на вершину ми пройшли за 7 годин. Так, ми йшли «порожняком», але все ж… Знадобився час аби відновитися.
Виїхавши із зони «відчуження», ми побачили вказівник «Сороки-Львівські» і нормальну асфальтовану дорогу. Після ґрунтової, де-не-де з ямами, цей шлях дороги здавався раєм.
Це мало колись відбутися. Вперше у гори ваш автор сходив у 2010 році.
Як зараз пам’ятаю, що першою моєю вершиною була Парашка. Йшов я туди неохоче, чомусь думав що замерзну, але після сходження заняття пішого туризму сподобалося.
У тему туризму, знову постимо цікаве відео про пригоди відомого відеоблогера Юрича Михайлова.
Наступний пост буде знову присвячено темі велосипедів. Воробус і компанія знову подорожують містом та його околицями. І, варто сказати, без пригод не обходиться. Не знаю чи то я такий вже по житті з пригодами, чи то так спонтанно виходить, але вічно десь блудимо.
Можливо так навіть цікавіше.