На вершину таки ми зуміли піднятися, але, якщо чесно то вона не вразила. На сусідньому Горбі принаймні стоїть хрест, а тут нічого: ні вказівника що це саме Негровець, ні чогось надзвичайного.
Читати далі...
За відсутності можливості подорожувати за межами нашої держави, ваш автор скучати не став, а вирішив поїхати куди-небудь окрім Карпат. В останніх я вже майже усюди бував, тому на пропозицію хорошого приятеля поїхати на диво природи – Базальтові стовпи погодився без вагань.
Читати далі...
Поступово ми зайшли в ліс. Сонце вже не так «смажило», то ж можна було спокійно йти до вершини. Здивувала серйозно протоптана дорога.
Читати далі...
Вчора на сторінках блогу, який зараз читаєте вийшов пост про вершину Негровець. Щоправда, детальних описів я не робив, а лише виклав фотогалерею.
Чому саме так я зробив? Все просто, як двері – втома Ігоря Воробуса. Можете собі уявити, що дводенний похід на вершину ми пройшли за 7 годин. Так, ми йшли «порожняком», але все ж… Знадобився час аби відновитися.
Читати далі...
Виїхавши із зони «відчуження», ми побачили вказівник «Сороки-Львівські» і нормальну асфальтовану дорогу. Після ґрунтової, де-не-де з ямами, цей шлях дороги здавався раєм.
Читати далі...
Це мало колись відбутися. Вперше у гори ваш автор сходив у 2010 році.
Як зараз пам’ятаю, що першою моєю вершиною була Парашка. Йшов я туди неохоче, чомусь думав що замерзну, але після сходження заняття пішого туризму сподобалося.
Читати далі...
У тему туризму, знову постимо цікаве відео про пригоди відомого відеоблогера Юрича Михайлова.
Читати далі...
Наступний пост буде знову присвячено темі велосипедів. Воробус і компанія знову подорожують містом та його околицями. І, варто сказати, без пригод не обходиться. Не знаю чи то я такий вже по житті з пригодами, чи то так спонтанно виходить, але вічно десь блудимо.
Можливо так навіть цікавіше.
Читати далі...
За минулі два тижні вдалося здійснити багато вилазок у цікаві місця й навіть не знаю з чого ж це розпочати свої розповіді. Одне заняття було цікавішим від іншого.
Все ж, найбільше мені запам’яталася поїздка на велосипедах до Кривчицького залізничного мосту.
Читати далі...
На гору Синяк автор блогу ходив якось взимку. Тоді ми потрапили у серйозний снігопад і дякувати Богу чудом залишилися живими. Синяк запам’ятався негативом, тому особливого бажання знову підніматися цю вершину я не мав.
Але, є у світі такий чоловік як Володимир Ільків, який переконав мене таки піти з ним, вже не від водоспаду Гук, а з Буковелю.
Читати далі...
18.08.2020 р. 
