29.07.2020 р. 
На гору Синяк автор блогу ходив якось взимку. Тоді ми потрапили у серйозний снігопад і дякувати Богу чудом залишилися живими. Синяк запам’ятався негативом, тому особливого бажання знову підніматися цю вершину я не мав.
Але, є у світі такий чоловік як Володимир Ільків, який переконав мене таки піти з ним, вже не від водоспаду Гук, а з Буковелю.
Читати далі...
Підкоряємо вершини. Гора Синяк-Малий Горган. Частина друга (фотогалерея)
На гору Синяк автор блогу ходив якось взимку. Тоді ми потрапили у серйозний снігопад і дякувати Богу чудом залишилися живими. Синяк запам’ятався негативом, тому особливого бажання знову підніматися цю вершину я не мав.
Але, є у світі такий чоловік як Володимир Ільків, який переконав мене таки піти з ним, вже не від водоспаду Гук, а з Буковелю.
Читати далі...
Пригадуєте як свого часу ми могли помилуватися динозаврами біля ТРЦ "Форум"? Були вони позаминулої зими і отримали схвальні відгуки від місцевих жителів. Особливо дітлахи були в захваті.
Не сидимо вдома, а подорожуємо нашими рідними Карпатами. На цей раз ваш автор зібрав людей і поїхав у район аби не лише посидіти біля вогнища, поїсти шашлик, а й піднятися на вершини Синяк та Малий Горган. Останню в народі ще називають - "Кінець Горгану".
Наступного року, якщо все буде гаразд, у столиці Латвії - Ризі відбудеться чемпіонат світу з хокею. Звичайно, автор блогу не може прогавити шанс побачити топ-збірні, тим більше, що приїду у не таку вже далеку Латвію збірні Канади, США, Фінляндії, Швейцарії тощо.
Як відомо, автор блогу полюбляє кататися на велосипеді. Колись їздив сам, а тепер вдалося зібрати компанію однодумців і тепер ми робимо класні вилазки у цікаві місця.
Де ми лише вже не бували. Найцікавіше, що далі неодмінно буде... У планах зробити більше вилазок за межі міста. Свого роду одноденні походи.
Наступного дня думав прокинуся швидко, приготую сніданок, але нічні посиденьки далися взнаки. Ближче до ранку автор блогу заспав мертвим сном і лише колеги мене збудили.
Поснідавши, ми зібрали речі й вирушили у напрямку вершини Явірник. Щоб наші читачі розуміли це треба зробити якраз біля згадуваного нами генделика. Ви маєте пройти по нормальній дорозі вверх, потім побачите житлові будинки і вже після них буде стежка в ліс.
Неділя, черговий вихідний день і поки Ви ще просинаєтеся, спробую порадувати черговим постом. Буде він присвячений темі походів, адже нещодавно автор цих рядків і компанія знову вибралися на природу.
З книги «Мойсей українського Духа» довідуємося, що Андрей Шептицький здійснював подорожі у найвіддаленіші гірські райони Гуцульщини, і що «старенькі жителі цього краю ще багато років потому... згадували, як цей славний єпископ верхи на баскому білому коні їхав Карпатами, відвідуючи одну за другою парохії своєї Церкви».
Літо – пора туристичних походів. Саме тому ваш покірний не сидить вдома, а подорожує. Ще би коронавірус пішов геть від нас, було би взагалі ідеально. А то доводиться обмежувати себе в тій чи іншій вилазці на природу.
Тим не менше, Ігор Воробус і компанія зуміли вибратися в Сколе аби у черговий раз піднятися на вершину Ключ. Щось мені так здається незабаром Ключ наздожене Парашку по кількості моїх підйомів туди.
Літо продовжується, а з ним і велосипедні прогулянки вашого автора і моїх колег. Благо, що вдалося зібрати однодумців для подорожей містом Лева та його околицями.
На цей раз наша компанія поїхала шукати озеро Вульки. Знаходиться воно у районі заводу «Іскра», що на Сихові. Сто років там не бував.