13.03.2022 р. 
Війна в Україні триває й поки що мирне життя нам не світить. Клята росія й на далі атакує наші землі, а ми з усіх сил відбиваємося, захищаємося чи як це ще можна назвати. Ворог вдався до ганебних дій – обстрілює мирне населення Хоча, ще кілька днів тому божевільний «дідуган» говорив, що будуть стріляти лише по військовій інфраструктурі.
Читати далі...
Історії біженців, або як за хвилину можна залишитися без домівки
Війна в Україні триває й поки що мирне життя нам не світить. Клята росія й на далі атакує наші землі, а ми з усіх сил відбиваємося, захищаємося чи як це ще можна назвати. Ворог вдався до ганебних дій – обстрілює мирне населення Хоча, ще кілька днів тому божевільний «дідуган» говорив, що будуть стріляти лише по військовій інфраструктурі.
Читати далі...
О 5-й ранку гучна сирена повітряної тривоги висмикує зі сну. От гади рашисти! Мені в цей момент якраз снилося, що я керую бойовим літаком-винищувачем і успішно збиваю ворожий літак, який падає, охоплений полум'ям.
Сьогодні знову в повітрі пахло снігом і солоним вітром водночас, так, як пахне дорога широкими степами на Схід.
Сьогодні я вкотре пригадувала дорогу на Маріуполь. Посохлі від літа високі соняхи, які тримають своїми великими головами небо, і спів польового цвіркуна. Постукування коліс об розбиту дорогу, і вечірні романси...
Згадую як моя прабабуся розказувала мені про війну. Вона народилася 1911 році.
Враження, ніби на мені VR-шолом і я знаходжуся у віртуальній реальності якогось дикого шутера, спостерігаю за вибухами та стріляниною з укриття. Думаєш, от зараз знімеш – і все знову буде, як раніше. Але ні... Цей жах відбувається насправді. Маріуполь...
Диверсанти рф. Як виявити?
12-й день війни. У Львові все спокійно. Вчора навіть повітряних тривог не було. На вулицях і в магазинах дуже багато переселенців. Виглядають втомлено, розгублено і дезорієнтовано.
Восьмий день війни, їдемо з чоловіком мовчки додому кожен в своїх думках, виснажена, не маю сил…..переступила поріг дому , обійми дітей і поцілунки, їхня радість, що ми повернулись, а твоя радість, що вони є…. Ком в горлі, душать сльози але тримаюсь.
Досі в шоці від того, що в 21 столітті, коли світ став цивілізованим клятий ворог під назвою – росія розпочав війну проти нашої рідної землі – України. Дідуган, в якого шизофренія нагло увірвався на чужу територію й обстрілює території синьо-жовтих. Осторонь війни ніхто не може бути, тому наші люди організувалися: хтось стоїть на блокпостах, хтось займається збором продуктів для військових, біженців, а хтось у гарячих точках бореться за рідну землю – за наше з вами майбутнє.
Ці кілька днів були складними і для України в цілому, і для мене особисто. Тому і не писала підсумків щодня. Чоловік встиг потрапити в лікарню. Дякувати Богу, вже виписали. Проблеми зі здоров'ям я сприймаю набагато гостріше, ніж війну. Правда, порівнювати свій стан зі станом тих, хто реально знаходиться під обстрілами не буду.