23.03.2017 р. 
Черговий день завершився…
Останні місяці для вашого автора так швидко минають, що інколи собі думаю, а що ж буде далі. Тим не менше, коли є чим зайнятися, то й дурні думки з голови вилітають.
Думав сьогодні написати про дві цікаві теми, навіть зібрав багато інформації по них, але схоже на те, що це вже буде завтра.
Зараз же буде чергова порція роздумів.
Розпочнемо із буденності.
Читати далі...
Про втому, ювілей та друзів
Черговий день завершився…
Останні місяці для вашого автора так швидко минають, що інколи собі думаю, а що ж буде далі. Тим не менше, коли є чим зайнятися, то й дурні думки з голови вилітають.
Думав сьогодні написати про дві цікаві теми, навіть зібрав багато інформації по них, але схоже на те, що це вже буде завтра.
Зараз же буде чергова порція роздумів.
Розпочнемо із буденності.
Читати далі...
Черговий день, а з ним і робочий тиждень розпочався. І варто сказати, що розпочався він з поганої погоди.
Як же вона дістала вашого автора. Виходиш на вулицю й не знаєш, а що ж очікувати далі.
От і сьогодні збираюся на роботу, глянув у вікно та на термометр, що стоїть на вулиці. Виявляється показує -1 градус, плюс до цього всього падає сніг з дощем.
А над вечір суботи трохи гумору. Сумувати нема коли, навіть незважаючи на те, що падає рясний дощ і вийти як так кудись нема.
Ну, хіба що зателефонувати колегам та покликати їх на пиво. Але ж вас можуть не відпустити дівчата чи навіть більше жінки. Їм також треба приділяти увагу.
Давненько на цьому блозі нічого не писала людина, яка назвала себе – kosmonavt. Хоча, й не дуже то багато постів було написано цією особою. Всього лише два й то вони були минулого року й стосувалися вони теми картоплі.
Чесно скажу думав більше нічого не буде, але читач блогу буквально вчора прислав нову історію.
Вихідний посеред робочого тижня завжди радує. Свого роду перезавантаження наступило для людей.
Ну, прямо таки як у фільмі «Матриця». Давненько його не дивився.
Як наші читачі, мабуть, здогадалися, Ігоря Воробуса знову пробило на філософію. Щось часто на мене подібне находить.
Наступили чергові вихідні, а це означає, що можна як слід відпочити від трудових буднів. Нарешті в Ігоря Воробуса є час щоб поробити домашні справи та й, зрештою, дописати в блог що ви зараз читаєте.
Вже, традиційно, розпочну із філософських думок. В голові у мене крутиться багато чого, тому поїхали…
Всім привіт, це знову з вами я.
І знову напружений день в Ігоря Воробуса. Якщо більшість людей відпочиває на вихідних, то у вашого автора, як завжди, є багато справ.
Цього разу вони пов’язані були з ветеранським турніром (40+) з футзалу, який проходив у нашому місті.
Нарешті Ігор Воробус змучив черговий робочий тиждень. Щось так важко це все дається, що й не побачив як швидко злетів час.
Напевно таки треба більше відпочивати, організм не резиновий, неодноразово вже давав тріщину, то ж з наступного тижня напевно так і буду робити.
Досить часто чую від людей, що вони мають поганий настрій, нічого в них не виходить, все їх дратує і так далі.
Якщо хтось думає, що в Ігоря Воробуса так все чудово, то ви помиляєтеся. У мене також бувають труднощі, негаразди, але лікую я їх позитивом.
Навчився колись в однієї подруги, що якби важко не було, завжди треба залишатися на позитиві.
І це працює…
І знову Ігоря Воробуса пробило на філософію. Колись мене один пан запитав, а коли саме це зі мною відбувається.
На що я відповів – тоді, коли змінюється погода або щось у моєму житті.