А далі поговоримо про проблеми міста. Так от, на днях вашого автора запросили зіграти футбол на вулиці Стуса у СК «Динамо».
Звісно, що погодився.
Чому б і ні? Тим більше, що тут ще ніколи не бігав, а лише бачив як люди бігали тут на двох полях. Одне з них було штучне, а друге «тупо» як в дитинстві – грунтове.
Але, не футбольними полями славилося «Динамо», а басейном де багато хто ходив плавати, здавати заліки, а спортсмени готувались, переможці та призери першостей радянського союзу, чемпіони світу та Європи тощо.
Читати далі...
31.08.2016 р. 
Я лежав у парку і дивився вверх, можна сказати у небо. Так, безумовно воно було красиве, але мою увагу привертали крони дерев, які при подувах вітру дотикались один до одного.
Каштан та Липа – такі не схожі такі різні дерева, проте обоє по своєму красиві та унікальні. Але зараз кінець серпня, скоро прийде осінь, і листя каштану вже вкриті жовтизною. Хоча поєднання ледь жовтого та зеленого кольорів це красиво, проте це і трішки сумно, але як вже є, така природа і нічого не зміниш.
Читати далі...
Промайнуло жарке літо – пора відпочинку. Більшу частину свого відпочинку Архіваріус, як завжди, провів на своїй дачі. Та все має свій кінець. Ось і настала пора збору урожаю та заготовок на зимовий період. Було би все добре, та сталася у мене аварія – почав протікати дах моєї дачі. Через таку обставину довелося зайнятися ремонтом покрівлі, і в даному випадку я вирішив зробити нове покриття.
Я знову тут, здалось що я пропав чи мене не стало. Але я є, ніби живий і такий самий як був, не перестаю казати фразу – « я знову пишу». Які б не були події, щоб не ставалось в моєму житті – я завжди продовжую писати.
Це ніби той початок усього в мені, який дозволяє задуматись, прийняти правильні рішення та продовжити свій життєвий шлях.
І ось, я знову повернувся до того, що продовжую писати, бо просто прагну викласти думки на папір.
Перед тим як починати описувати про наш черговий похід вершинами скажу про сумне.
Річ у тому, що у Воробуса після чергового походу (ходили ми за маршрутом: Осмолола – г. Грофа – Паренки – Попадя - Осмолода) відбулася втрата.
Ігор Батькович в один прекрасний момент загубив свій талісман, який зі мною був не одну подорож, похід й так далі. Так званий раритет.
Ігор Воробус, як завжди, на вихідних старається не сидіти вдома, а десь їздити, подорожувати.
Нещодавно дивився в інтернеті цікавий фільм в якому такий же любитель подорожей як і я сказав слова: «Подорожуйте поки ще молоді, у старості – це буде зробити вкрай важко».
Напевно послухав його та й вирішив вже у вихідні що минули знову поїхати в Горгани та таки знайти залишки літака, який впав неподалік вершини – Горган-Ілемський.
Як мене вже дістали ці побутові проблеми. Кожного дня як не одне, то інше. Якщо не бути пильним, то можна попастися на гачок любителям обманювати людей і, відповідно, заплатити більше грошей чим потрібно.
Наші читачі, мабуть, зрозуміли, що Воробус знову чимось незадоволений.
Бачу, що вчорашня публікація про покемонів народу сподобалася.
Навіть з’явилися різноманітні коментарі. Виходить людям цікаво, їх заділо за живе. Таки є люди, що збирають по місту покемонів.
Поки наші читачі не встигли як слід все пережувати розповім про ще одну біду сьогодення – відсутність мотивації в людей.
Якщо хтось думає, що Воробус не в курсі останніх новинок у світі, то ті помиляються. Чого вартує лише гра в якій треба ходити по місті й ловити покемонів.
Автор спеціально витримав паузу для того щоб хоч трохи популярність цієї гри спала. Але, як бачу вона не те що не спала, а кожного дня набирає все більшої популярності.
Й людям вже не треба нічого в цьому житті, їм головне знайти клятих покемонів.
А далі поговоримо на тему бізнесу, адже вчора ваш автор вирішив зробити черговий експеримент.
Можливо його би не було якби не випадок. Якраз перебував на обіді й гуляючи вулицею Івана Франка вирішив заглянути у секонд-хенд.
В подібних магазинах речі купляю рідко. Чому так? Та ніяк мої руки туди не доходять, а якщо й прийду, то вже нема що купляти. Народ вже все розібрав.