А тепер розповім про цікаві історії пов’язані зі студентством. Маю я одну знайому-студентку, щось ми так сьогодні в транспорті зговорилися на тему іспитів й вона мені підказала хорошу тему для публікації.
Її назва –
студентські прикмети.
Кожен з нас колись або був, або є зараз студентом. Що не кажіть, а це «золоті» роки кожної людини. Згадати що виробляв Воробус коли вчився. Весело було однозначно.
Але, само собою найбільше мене «напрягало» здавати сесію. Ну, але це логічно, не завжди ходити й байдики бити, інколи й повчитися треба.
Так от, щоб добре здати той чи інший іспит студенти вдаються до прикмет та забобонів.
Читати далі...
5.04.2016 р. 
Ну, а насамкінець, поговоримо про справи фінансові, адже про проблеми з одним із головних банків країни є ще й досі й вони продовжуються.
Хто не знає скажу, що вчора багато користувачів такого банку як «Приват» зіштовхнулися з низкою проблем.
Читати далі...
Черговий день розпочався, а це означає, що настав порадувати наших читачів черговими публікаціями на блозі що ви зараз читаєте.
І перше про що ми будемо говорити, так це знову про запитання в рубриці «Запитай у Воробуса».
Таке враження, що люди лише думають що задати вашому автору й аж ніяк не думають коментувати публікації по темах, що вже є викладені у світ.
Ну, а завершальною публікацією сьогоднішнього дня буде пост-обурення одного з наших читачів на тему подачі показників лічильників.
Думаю ця тема є актуальною, тому що у кожного з нас є лічильники і час від часу треба комусь то давати показники.
Далі надаю слово людині з іменем Андрій, висловить своє обурення.
А тепер поговоримо на вічну тему, підвищення заробітної платні.
Не секрет, що багато людей працює на державних роботах і й високої зарплати не має. Тому, завжди сприймають позитивно новини про те, що уряд вирішив підвищити мінімальну зарплату в тому чи іншому місяці.
Робить наш, шановний Петрович, це не так часто. За те, з депутати в нашій країні живуть і горя не знають. Нещодавно дізнався, що вже й у найближчому майбутньому нашим народним обранцям планують підвищити платню в три рази.
Черговий день триває, Воробус, як відомо, сидить на лікарняному, тому має більше часу щоб радувати наших читачів новими публікаціями.
Окрім того, що буду інформувати наших читачів про процес свого одужання, також не буду забувати й за інші теми.
І перше про що ми поговоримо, так це про те, як обманюють людей на місцевих ринках як міста Львова, так і України загалом.
Як не слухаю нашу Верховну Раду, то все більше стає з неї смішно. Щось таке видумують, ніби мають щось себе.
Лише б реформи робити. От і зараз вся громадськість гудить про зміни до трудового кодексу, які наші депутати планують прийняти вже у квітні місяці.
Хоча, я таки вважаю, що поки вони надумають, то ми вже давно постаріємо.
Тим не менше, на які зміни слід очікувати в трудовому кодексі? Перейдемося по пунктах.
Насиченим на публікації видався візит Ігоря Воробуса на ринок «Торпедо». Навіть і не думав, що завдяки одному дню, який я там торгував мені вдасться згодом написати таку велику кількість публікацій.
Сьогодні, до слова, ми продовжимо… І тепер будемо говорити про прикмети та цікавинки ринку. Про них мені розповідали продавці, які торгували біля мене поруч.
А тепер знову повернуся до грального бізнесу.
Колись вже писав публікації про таку хворобу як ігроманія, як гонитва за великими грошима може залишити людей без трусів, а тепер розповім про таких людей як капери.
Натрапив на цих людей чисто випадково. Це щось на зразок, розсилання смс-повідомлень про виграш автомобіля й так далі.
Щоправда вони крутяться переважно у соціальних мережах. Як не читаєш коментарі до постів, вічно є дописи, що вступай в групу, є кілька 100 % прогнозів, можна легко заробити гроші й так далі.
Щось ніяк Воробус не міг зібратися й написати публікацію про те, як ще минулого місяця мені вдалося відвідати колишнє село, яке потім було включене до залізничного району Львова й має назву – Білогорща.
Точніше саму статтю про нього написав, а от про одне з найцікавіших місць таки забув. А таким у Білогорщі є музей та пам’ятник Роману Шухевичу - українському політичному діячу, члену галицького крайового проводу Організації українських націоналістів, командиру українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942).
Також він був генералом-хорунжієм, головнокомандувачем Української повстанської армії, головою Секретаріату Української головної визвольної ради.
На жаль, перший відвідати так і не вдалося, бо був тут рано й він був ще зачинений, а от до пам’ятника сходив.