12.09.2012 р. 
Без мобільного телефону зараз не можливо уявити будь-якого громадянина України та і світу загалом. Ще б пак, це вам не листи писати чи йти десь за друге село, щоб подзвонити. З мобільним телефоном ви завжди залишаєтеся на зв’язку де б ви не були. Єдине що треба – це носити телефон з собою, а не так щоб лежав лише він у хаті. :D
Щоб дзвонити по мобільному телефону що треба? Сам апарат і сім-карту одного із операторів мобільного зв’язку. Купити останню дуже легко, це можна зробити навіть на вулиці, навіть не обов’язково йти спеціалізовані точки продажу.
Читати далі...
Купівля SIM-карт з паспортом?
Без мобільного телефону зараз не можливо уявити будь-якого громадянина України та і світу загалом. Ще б пак, це вам не листи писати чи йти десь за друге село, щоб подзвонити. З мобільним телефоном ви завжди залишаєтеся на зв’язку де б ви не були. Єдине що треба – це носити телефон з собою, а не так щоб лежав лише він у хаті. :D
Щоб дзвонити по мобільному телефону що треба? Сам апарат і сім-карту одного із операторів мобільного зв’язку. Купити останню дуже легко, це можна зробити навіть на вулиці, навіть не обов’язково йти спеціалізовані точки продажу.
Читати далі...
Нещодавно ваш автор був досить тривалий час відсутнім у місті. Де я був? Все просто, у селі. Що таке село? Це перш за все для мене відсутність інтернету і тим більше комп’ютера. Звісно, можна було взяти із собою ноутбук, підключити його до телефона з інтернетом і я був би у мережі.
Але, для чого ці панти? Можна ж трохи від нього відпочити? Звісно що так. По приїзді до міста якось було не звично набирати на клавіатурі букви і просто очі почали пекти від ПК. А ще ваш автор вирішив подумати про те як же люди колись жили без комп’ютерів і чи можна зараз так зробити.
Вчора ваш автор ходив з колегою по мобільних салонах у пошуках телефону, хлопчина хоче собі купити щось цікавеньке і що саме цікавіше, дороге. Після того як Воробус спалив свого телефона у вогні мені вже щось не дуже то хочеться купувати щось дороге, тому поки що сиджу з стареньким добрим сіменсом.
Працюєш цілими днями на роботі, складаєш гроші, а потім в один момент або щось з ним станеться, або ж просто ти його загубиш. Треба мені це?
У сьогоднішній статті спробую подискутувати на тему, а чи варто купляти дорогий телефон?
Соціальні мережі і на далі користуються популярністю в українського населення, а це і не дивно. За їх допомогою можна досить швидко зв’язатися із людьми, організувати зустріч чи просто познайомитися із цікавими людьми.
Звісно, є і такі люди, що не люблять соціалок через неадекватів, які там сидять, але ви мені скажіть, де тих неадекватів нема? Вони є в інтернеті, на вулиці, в метро, в Італії тощо.
Якийсь не фарт вчепився до вашого автора. Не щастить мені і все. І щоб там не говорили люди, що все що не відбувається – це на краще, щось я так не думаю. Можливо пощастить у коханні?
Що цього разу сталося з Воробусом?
Минув тиждень від того часу як я спалив мобільний телефон. Там було стільки номерів, стільки контактів із людьми та і сам телефон був нівроку. Все пропало за якусь мить.
Що маю зараз? Майже ніхто не може зі мною зв’язатися, фотографій зробити не можу жодної та і плюс музики у транспорті не послухаєш, хіба що якоїсь бабусі, в якої заграє на дзвінку хіт Євро-2012. :D І таке бувало, ой як я сміявся, аж зараз засміявся. Та буду серйозним. :)
Нещодавно розмовляв із знайомим, то він просив створити йому блог. Воробус йому каже що це не проблема, але чи впевнений, що ти будеш його наповняти і через деякий час про нього не забудеш.
Знайомий так подумав, погадав і таки відмовився заводити блог, бо він нічого не обіцяє.
От дивуюся людям, як колись вони жили без телефонів, телевізора, інтернету. А таки якось жили і дітей ростили і здоровими були. На сьогоднішній же день без телефону не можна уявити людини. Його мають всі: від зовсім юних до зрілих людей.
Їдеш у маршрутці і тільки чуєш, а ти де, а увімкни воду нехай ванна набирається, ти з ким зараз? Мобільний телефон став неодмінним атрибутом життя людей.
Минулих вихідних ваш автор із компанією знову подорожував. Цього разу ми поїхали в гори, а саме на полонину Боржава. Про те, як ми піднімалися в гору, спускалися, як нас застав дощ та багато іншого розповім у найближчих статтях на блозі, а сьогодні буде розповідь про негатив який на мене там очікував.
Ніколи би не міг подумати що за якихось 30 секунд настрій в людини і всієї компанії може так кардинально змінитися.
Чесно вам скажу, читачі блогу, що ще ніколи зі мною подібне не траплялося і не побажав би такого нікому.
Соціальні мережі і на далі залишаються неодмінним атрибутом нашого з вами життя. Кого там лише не можна знайти: коханки, друзі, тато, мама і навіть бабусі є там. Віртуальний світ переборов реальний? Не знаю, з цим ще можна посперечатися.
Нещодавно ваш автор вирішив провести черговий експеримент, а саме видалити свою сторінку ВКонтакті.
Як зреагували на це друзі, як почував ваш автор себе без цієї соціальної мережі та багато іншого читайте далі.