Люблять люди у нас халяву і ще й як. Як тільки відбуваються які-небудь безкоштовні дійства, одразу ж бажаючих є багато. А як лише тільки встановлюється ціна, то що називається до побачення. :D
Та, це таке дрібниці, добре що є подібні дійства і так можна трохи розважитися з друзями, коханою людиною і так далі. Чого так? Нещодавно розмовляв із колегою, то він каже пішли з жінкою в кіно, сто років не були і представляєш «попали» у гроші.
То вхідний квиток, то поп-корн, то вино після фільму. А чому тут дивуватися, світ йде вперед, все дорожчає, лише зарплати стоять на місці. Такі реалії життя. Про це можна зараз говорити довго і нудно, навіть ліньки зачіпати цю тему.
Тому, повертаємося до наших пирогів, а саме культурних подій.
Читати далі...
28.07.2012 р. 
Соціальні мережі і на далі залишаються неодмінним атрибутом нашого з вами життя. Кого там лише не можна знайти: коханки, друзі, тато, мама і навіть бабусі є там. Віртуальний світ переборов реальний? Не знаю, з цим ще можна посперечатися.
Нещодавно ваш автор вирішив провести черговий експеримент, а саме видалити свою сторінку ВКонтакті.
Як зреагували на це друзі, як почував ваш автор себе без цієї соціальної мережі та багато іншого читайте далі.
Читати далі...
Коли не вмикаю Тв, не читаю новини в інтернеті завжди відбуваються якісь казуси біля залізничних колій. То поїзд злетить із рейок, то колію хтось вкраде, але найбільше проблем є із людьми, які гинуть біля колій.
Чого вони гинуть? Вибачте за слово, бо дурні. Ще коли був малий, то бабця мені казала не бався біля залізничних колій, не ходи там, не клади каміння на колії тощо. Добре, що я її тоді послухав, а ось багатьом людям толкуй це, толкуй і все рівно вони ходять, корови женуть і так далі.
Шкідливі звички – були, є і залишаються проблемою людства. Для чого комусь чи чомусь ламати здоров’я людям, якщо та ж людина його може зламати сама. Не подумайте, що Воробус напився до білочки і тепер виписує різні бздури, навпаки ваша автор пробує зрозуміти для чого людям якраз ті шкідливі звички.
Коли не йдеш з роботи чи на роботу завжди бачу людей, які п’ють, курять і так далі. Для чого вони це роблять питаєшся їх, то вони відповідають та це просто звичка і ї важко позбутися. Мене ще смішить одна фраза коли кажуть що курити маєш? Ти кажеш – ні, а у відповідь чуєш – тобі легше.
Сумувати нема коли, треба жити далі і йти до своєї мети, а саме завезти ящик 1517 панові Марсело в Італію. :D А то, він там сидить скучає на роботі, так буде веселіше. :D
Жарти, жартами, а незабаром на Львів очікують дві великі культурні події, а саме футбольний поєдинок між збірними України та Чехії (15 серпня) та виступ відомого ді-джея – Armina van Buurena (23 серпня).
Вже зараз чути багато розмов про те, де дістати квитки на ці події. За ді-джея поки що нічого не знаю, а ось за футбольний поєдинок знаю багато чого і скажу навіть більше – квитки я вже фактично маю на руках.
Як це так вдалося Воробусу, де купити квитки, їх номінальна ціна та багато іншого читайте далі.
Сьогодні надворі 26 липня, четвер, на вулиці досить таки тепло і можна спокійно йти гуляти, хіба би робота не була. Але, сумувати у чотирьох стінах не варто, бо вже незабаром вихідні на яких можна відірватися як слід.
А ще сьогодні 12 день як ваш покірний автор Воробус хворіє. Чесно вам скажу, та хвороба вже так набридла, що вже аж глюки в голові. То вони є, то їх нема. Не даремно мені сказав один друг, цитую: «Літо, а ти хворієш, як ти так можеш?»
А що я можу зробити? Хвороба – це така штука, що не питає, бере у свої обороти і все, настає гаплик. Ви думаєте я хочу хворіти?
Конкурси, хто ж їх не любить, а коли ще є призи цікаві, то можна побавитися, головне щоб був час. Колись так бавився в ті забавки, що було навіть чайник згоряв. Головне голову не втратити і не влізти в азарт.
Давненько Воробус не бавився у різі конкурси і ось схоже час настав, і навіть не ось, бо вже свою роботу відіслав.
Буквально нещодавно відомий львівський блогер пан Патрон (пишу по-українськи, бо ліньки міняти мову на клаввіатурі), запустив черговий проект – називається він просто «Музика, яка мене надихає».
«Я хочу в Карпати, я їду в Карпати, я хочу туди» – саме такі слова досить часто можна почути від людей, які полюбляють подорожувати. Сірі робочі будні, асфальт, машини набридли, то ж чого не відпочити.
Так і зробив наш дописувач пан Юрій із колегами коли побував на Мармароському масиві. Чотири дні релаксу, душевна компанія, що ще треба?
Пропоную переглянути другу частину фотогалереї, яка має назву Мармароси – 2012.
Як відомо, ваш покірний автор хворіє і то так серйозно. Давненько не пам’ятаю щоб так довго я був у лазареті, але це не заважає мені ходити на роботу та робити інші справи. Не буду ж я місяць лежати у хаті і слухати як прилітають сороки і бігають коти за кішками.
Звісно, що настрою нуль, але треба ж його якось покращувати. Пам’ятаєте кілька місяців тому назад Воробус і компанія грали у футбол. Тоді, через прикру поразку ми закінчили змагання в 1/8 фіналу, але обіцяли повернутися.
Повернемося, але коли. То я хворий, то команди нема, то ще щось. Одним словом, завжди щось заважає.
Ремонти, ремонти і ще раз ремонти… ой знає Воробус що це таке і з чим його їсти. Коли починається ремонт, то все валиться, виноситься з хати, нема де спати, куча пороху і так далі. Не даремно кажуть, що хочеш побажати своєму другові чи сусідові лиха, то побажай йому ремонту.
Зараз оптимальна пора року для ремонтів, а отже їх робить ледве не кожна сім’я. Нас інші люди зараз не цікавляться, а лише наша дописувачка – Ольга Vrubli, в якої в ці дні також проходить ремонт. Не знаю для чого цей ремонт робиться, напевно чекають у зяті Воробуса, але таки робиться і це добре.