Сьогодні до Вашої уваги пропонується чергова публікація із циклу статтей про львівський гурт автентичного співу “Коралі”.

Слов’янське забарвлення в українських автентичних піснях дуже добре помітне, якщо зіставити деякі сюжети пісень та навіть їх мелодику. Наприклад, російська протяжна та, приміром, українська пісня про тяжку жіночу долю мають спільну точку перетину в інтонаційній будові. Це стосується не лише російської, а й білоруської , сербської, болгарської та інших пісень. Отож, коли гурт “Коралі” поїхав із концертом у інші країни, учасники помітили деяку схожість.

По всій Україні пісні мають однакові сюжети. Хоч мелодії і по-різному звучать, але у них йдеться про одне й те ж (наприклад, пісня про двох голубів і стрільця). Це стосується також і календарної обрядовості:колядок та веснянок. Дуже дивно, що на Підляшші — такий самий “сценарій” весілля і ті ж слова про коровай, що й на інших українських землях”.

Лариса Лукашенко вважає, що всі різновиди українських пісень мають однакову ритмічну основу, хоча існують специфічні мелодичні звороти. Скажімо, весільні пісні зі Сходу, Центру, чи з Заходу відрізняються за манерою співу, звуковидобуванням, але ритмічні типи у них однакові. “Ритм — це основа, консервативніша за мелодичну. Дві пісні з тією ж ритмічною основою можуть за мелодією на перший погляд здатися зовсім різними. Але музикознавець підтвердить, що це – один тип” – розповідає вона.

Нині завдячуючи співу часто поєднуються і такі сфери, про спільність яких не йшлося упродовж багатьох століть. Скажімо, християнські й дохристиянські колядки. На Різдво “Коралі” виконували пісні у соборі святого Юра, настоятель запросив гурт організувати окремий концерт. Парадоксальна річ – жінки співали в одному з найголовніших храмів України дохристиянські народні колядки про створення світу, які церква забороняла віками, і це сприймалося напрочуд позитивно. Адже ці пісні, яким понад декілька тисяч років, теж є спільною духовною святинею нашого народу.

Учасники гурту “Коралі” із задоволенням беруть участь у Всеукраїнських етно-фестивалях, адже вже кілька років поспіль вони зачаровують своїм прекрасним співом слухачів на львівських фестивалях “Велика коляда” та “Великодня гаївка”.

Щодо першого із названих, то свою історію Різдвяний фестиваль “Велика коляда” веде із ювілейного 2000 року від Різдва Христового. З плинністю років фестиваль змінював форми проведення, розширював географічний діапазон і жанровий спектр виконавців. Довкола “Великої коляди” об’єднуються диригенти, композитори, часто звучать різноманітні прем’єри. У 2005 році зародилася ідея написання творів спеціально для цього музичного дійства. Якщо у першому фестивальному гала-концерті взяли участь 4 творчі колективи, то у десятому їх було(уявіть собі!) 77. Такому стрімкому росту “Велика коляда” завдячує усім, хто щиро вболіває за збереження і примноження українських різдвяних традицій, духовних надбань нашого народу.

З цікавими різдвяними програмами у храмі виступали колективи з різних теренів України та з-за кордону. Постійно розширюється жанрова різноманітність виконавців. До народних і професійних хорів долучаються вокальні, вокально-інструментальні та оркестрові колективи, фольклорні гурти та драматичні колективи, а також сольні виконавці.

Автор статті: Anna Folk.