«Коли маємо – не цінуємо, коли втрачаємо – сумуємо». Саме таку фразу я собі часто повторюю після нещодавнього мого випадку, який відбувся зі мною в трамваї.

Як і пан Воробус, я віддаю перевагу електротранспорту. Ним їжджу як на роботу, на гульки, так і просто коли хочу помилуватися нашим прекрасним містом Лева.

Запитаєте а що роблю коли трамвай зламається? Відповідь очевидна – йду пішки. Кажуть багато ходити теж корисно. Геморою точно не буде….

Так от, повертаємося до наших пирогів.

Сів я в трамвай, купив квиток у водія, шукаю собі місце біля вікна що потім триста разів не вставати, знаходжу та й їду дивлячись у вікно.

Зупинка біля політехнічного університету. Сідає в салон молода симпатична дівчина, довго думає де присісти і обирає місце якраз біля мене.

Доля? проста зустріч? збіг обставин? Важко також одразу ж сказати.

Дивно, але дівчина першою починає до мене говорити. О, Боже!!! Невже знову ці свідки Єгови, мормони чи ще там хтось? Чогось на мене їм фартить…

Але, ні… Дівчина починає говорити за гроші. Мабуть захоче мені щось продати? І це хибний, як виявиться згодом, варіант.

Панянка говорить за кризу в країні, за політичну ситуацію, дороги тощо.

Невже нарешті мені пощастило в житті і я не буду затятим холостяком? Та, сам собі дивуюся. Традиційно балакучий я зараз не можу сказати ні слова.

Єдине що вдалося видати із моїх вуст: «А ви, мабуть, навчаєтеся?» Красуня одразу ж ствердно відповіла, почала розповідати про свої нелегкі студентські будні, про важке добирання до додому.

Я зачарований лише на неї спостерігав. І немовби весь світ для мене став іншим.

Мить, дівчина мене наче будить і каже, цитую: «Ви не пропустили свою зупинку?» Знаю що вже переїхав дві, але кажу що ні.

І так мені приємно, і так мені було добре, навіть забув за буденність.

Зупинка, дівчина зі мною прощається, дякує за приємну бесіду. І що це зі мною? Я немов вкопаний, та спитай її номер телефону? Але, я зніяковів і цього не зробив.

Вийшов на наступній зупинці і почав собі думати, що в цьому житті треба таки бути відвертішим.

Що мені зараза залишається робити? Колега сказав що шукати дівчину через інтернет. Але, лишенько, я знаю лише що вона вчиться на третьому курсі Львівської політехніки….

Все, більше нічого…. Але, таки шукаю….

Він, Вона, вікно, трамвай
Разом, подих, дивно, чай
Запросити її чи ні?
Зранку, погасли всі вогні

Він, Вона, вікно, трамвай
Розмова, погляд, не втікай!
Приємні відчуття, час іде,
Доля сама не прийде

Він, Вона, вікно, трамвай
Ти дій, а не чекай
Очі, подих, там де ти, стоп, зупинка, назавжди…

Автор статті: bankiduki.