Якщо ви думаєте, що Ігор Воробус живе спокійно й без пригод, то ви помиляєтеся. Якраз навпаки, такий вже я по житті що не можу жити без якихось казусів.

От і під час нещодавньої подорожі в якій нашій групі вдалося знайти залишки розбитого літака зі мною трапилася неприємна пригода.

Добре, що все завершилося благополучно. В іншому разі настрій би зараз був кардинально протилежним.

Перед тим, як розповісти про чергову пригоду, згадаю 2012 рік .

Тоді нічого не віщувало про нещастя.

Воробус і компанія зібрали людей та вирушили у напрямку водоспаду Шипіт. Саме звідти розпочалася наша подорож полониною Боржава.

Ніколи не забуду ці місця, адже саме в цих краях ваш покірний спалив новісінький смартфон.

Як це сталося?

Під час вечірнього гуляння вирішили приготувати шашлик. Я тримав телефон у верхній кишені і коли мене попросили порухати вогнище він випав у полум’я.

Не минуло й 20-ти секунд як апарат вибухнув. Бачили б ви тоді моє лице.

Новенький смартфон згорів у вогні. Це був 2012 рік і обійшовся тоді апарат у 3000 гривень. На той час це були великі гроші.

Після цього випадку сказав собі, що більше ніколи не буду їздити в гори з дорогою технікою. Краще її залишити вдома.

Минув час, за прикрий випадок забув, купив новий апарат і не один. І ось на свято Конституції нашої країни у 2017 році вирішив з приятелями поїхати шукати розбитий літак на хребті Аршиця.

Пошуки тривали у вечірній час, заважав знайти уламки літак злісний жереп. Саме в ньому Воробус ледве не загубив свій телефон.

Що сталося на цей раз?

Не буду лукавити, що коли ми знайшли уламки літака, то намагався все це сфотографувати щоб згодом показати громадськості.

Пам’ятний знак знайти ніяк не вдавалося, то ж вирішив стати на гілку жерепу і в повітрі зробити фото місцевості навколо.

Тільки взявся за діло як гілка зламалася і телефон впав у зарослі.

Шок? Ще б пак.

Лиця на мені не було точно. Звісно, що так просто здаватися я не хотів й розпочав пошукати телефону. За деякий час до пошуків долучилися мої друзі.

Довгий час апарату знайти не вдавалося. І лише колір, а він білий допоміг це зробити.

Ще скажіть, що у містику ви не вірите? Пригадую коли купував мобільний телефон, то багато хто дорікав мені за те, що він білого кольору.

От зараз можу цим людям сказати, що якби не білий колір, то телефон залишився би спочивати разом із уламками літака.

Пощастило…

І взагалі, моя вам порада, читачі блогу. Якщо йдете в гори, то залишайте дорогі речі вдома. Збережете не лише їх, а й нерви.

Автор статті: Vorobus.