Прдовжуємо підводити підсумки сезону, що минув у молождіжній Екстра-лізі. На черзі серія ще з трьох команд.

КДЮСШ (Кам’яні Потоки).

Однозначно – друге коло можна занести до активу команді Яна Білоуса. По-перше – команда з Полтавщини здобула бронзові медалі Молодіжної Екстра-ліги. Це – вже вагомий успіх. Зазначимо, що вперше команда з Полтавщини заявила про себе у сезоні 2021/2-22 р. р., де брала участь у Кубку України (U-17), розіграш якого проходив у Чернігові. Тоді футзалісти з Кам’яних Потоків посіли підсумкове п’яте місце. У цьому сезоні команда Яна Білоуса грає майже тим же самим складом у Юнацькій Екстра-лізі (U-17), де наразі йде на п’ятому місці. Але є всі підстави стверджувати, що той досвід матчів на всеукраїнському рівні, який накопичився за цей час, допоміг команді з Полтавщини вдало виступити у другому колі Молодіжної Екстра-ліги та здобути бронзові медалі. Більше того – цю команду цілком реально можна назвати «грозою авторитетів». Спочатку вихованці КДЮСШ з Кам’яних Потоків відібрали одне очко у черкаського «Дніпра» (а якби «дніпряни» поступились у серії пенальті, то це могло би вплинути і на подальші чемпіонські плани черкащан. – А. Т.), а потім взагалі обіграла «SkyUp-2», і саме ця поразка, як ми вже казали вище, фактично позбавила «авіаторів» можливості достроково здобути звання чемпіона Молодіжної Екстра-ліги.

Якщо ж казати про персоналії, то тут, звісно, в першу чергу ми маємо виділити безумовного лідера команди з Кам’яних Потоків – Данила Неборака та Іллю Андреєва, який був визнаний найкращим воротарем МЕЛ. Ці гравці зіграли очікувано стабільно, на дуже хорошому рівні. Щоправда, для автора цього матеріалу було несподіванкою те, що у деяких матчах Неборак виходив у другій четвірці (зазвичай він виходив зі «старту». – А. Т.). Але це не заважало Данилові у потрібні моменти демонструвати дуже хороший рівень гри. Однак, якщо порівнювати цю команду з Кам’яних Потоків навіть з тією, яка грала торік у Чернігові, то треба сказати, що її гра стала більш командною. Якщо раніше вся гра трималася саме на вдалих діях Неборака, то зараз дуже суттєво додали деякі гравці, які проявляли свої лідерські якості у потрібний момент. Особливо це стосується капітана команди з Полтавщини Олександра Євтушенка, який дуже сильно провів ключові поєдинки проти «Дніпра» та «SkyUp-2», та Івана Вітохіна, який запам’ятався нестандартними діями, які, зокрема, призводили і до взяття чужих воріт. У порівнянні з цими гравцями, трохи в затінку перебував Акім Трофімов, який провів непогане перше коло. Але все-таки коли було потрібно, то він своє слово теж сказав. Загалом треба сказати, що успіх команди з Полтавщини – це успіх усієї команди, помножений на індивідуальні дії лідерів. Тобто, цього разу ми побачили у виконання команди Яна Білоуса більш змістовну саме колективну гру, де вже провідні гравці мали можливість творити. І це – суттєвий прогрес у порівнянні з минулим роком.

«КоПа» (Львів).

Про цю команду, так само, як і про команду з Кам’яних Потоків, ми вперше дізнались у січні 2022 року на Кубку України (U-17). Вона тоді, як для дебютанта, непогано показала себе, поступившись у матчі за третє місце команді валківської ДЮСШ. А вже перед сезоном у рамках МЕЛ команда Павла Костюка підсилилась деякими гравцями 2003 року народження. Зокрема, тут варто виділити Назара Лисика, який у підсумку отримав нагороду найкращому гравцеві захисного плану. І дійсно – як на суб’єктивну думку автора цього матеріалу, Лисик отримав цю нагороду заслужено. Назар додав команді саме бачення гри, якого «КоПі» іноді не вистачало. Так, у цієї команди є непогані гравці, зокрема, Назар Данилів та Гамлет Асатрян, але львівській команді не вистачало саме такого гравця, який міг би починати атаки 9а іноді – і завершувати їх. – А. Т.). І є таке відчуття, що якби Лисик був на рік молодшим, то зараз він, можливо, був би серед кандидатів до юніорської збірної України. Щоправда, на його позиції там серйозна конкуренція – один Дмитро Федик чого вартує. Що стосується інших гравців, то той-таки Асатрян зіграв на хорошому рівні, але його зусиль не вистачало для підсумкового результату. Тому, «КоПа» залишилась без медалей. Але при всьому тому, що у «КоПи» непогано грали окремі гравці, командна гра не завжди була яскравою. І друге коло Молодіжної Екстра-ліги навряд чи можна занести до активу підопічним Павла Костюка. Тому, підсумковий результат, певною мірою, можна вважати закономірним.

Коцюбинська ДЮСШ.

На жаль, ця команда знялася після першого кола чемпіонату. Але можна згадати ігри коцюбинської команди саме під час проведення першого кола. Іноді підопічні Олександра Червоного показували непоганий футзал, але було таке враження, що вони трохи не готові до поєдинків на всеукраїнському рівні. Окрім того, дуже шкода, що ми не бачили цю команду бодай би кілька років тому на змаганнях у молодших вікових категоріях. Можливо, тоді була би нагода більше стежити за цією командою та прогресом молодих виконавців. А по факту вийшло так, що гра коцюбинців була невеличким «спалахом». Щоправда, цей невеличкий «спалах» подарував нам двох цікавих футзалістів – Дениса Шваба та Івана Гусака. Це ті гравці, на яких, в принципі, можна було би звернути увагу у складі Коцюбинської ДЮСШ. І знову ж таки – дуже шкода, що ми не побачили їх у дії трохи раніше. Чи є у них зараз шанси пробити собі шлях у професіональний футзал? Якщо чесно – вони мінімальні. Однак, досвід підказує, що навіть через аматорський чемпіонат можна пробитись не тільки у VBET Екстра-лігу, а й до складу національної збірної України. Приклад Ігоря Чернявського, який перейшов у «ХІТ» саме після того, як провів потужний сезон у чемпіонаті Києва, граючи за «Грифон», є тому підтвердженням. Тому, все в руках Шваба та Гусака. Про перспективи, мабуть, казати не будемо. При всій повазі до 20-річних гравців команди з Коцюбинського, є всі підстави вважати, що у команди, складеної з юнаків 2008-2009 років народження, куди більше перспектив та шансів заявити про себе. Але це вже інша історія…

Автор статті: Terentyev.