Продовжуємо підбивати підсумки виступів жіночої збірної України на чемпіонат світу.

Варто виділити ще один момент, на який варто звернути увагу. У тих футзалісток, які виступають за кордоном, наразі є ігрова практика. Однак, у іншої частини збірної її, за великим рахунком, не було. По-перше – чемпіонат України серед жіночих команд ще не стартував.

Традиційно йде підлаштування під жіночий футбол, щоб розпочати сезон тоді, коли футболістки підуть «зимувати» у зали. Наразі в українському жіночому футзалі відбулись лише матчі першого етапу Кубку України. Тобто, фактично у тих «збірниць«, які грають в Україні, було обмаль ігрової практики. Хтось грав у збірній України з пляжного футболу, а також у пляжному «Ред Девілз«, хтось коментував матчі чоловічої збірної України та отримував посади в Українській Асоціації футболу, а хтось ще з літа був без клубу.

Тому, за таких обставин, можливо, керівництву Асоціації футзалу України мало би всі ці нюанси прорахувати та не запрошувати Олега Шайтанова на посаду відеоаналітика чоловічої збірної України, а створити відповідні умови для належної підготовки для жіночої збірної. Адже, як сказав президент «Луганочки» Микола Нікішин, такого шансу зіграти на чемпіонаті світу може і не бути. І хоча я з паном Нікішиним рідко в чомусь погоджуюсь, то тут – згоден на всі сто відсотків. Невідомо, що буде перед відбором на ЖЧС-2029, але зараз українські футзалістки фактично змарнували чудовий шанс вписати свої імена в історію. А якби в Олега Шайтанова були належні умови для підготовки збірної до відбору на ЖЧС-2025, і якби у нього було достатньо часу для того, щоб довести кондиції дівчат до спільного знаменника, то, можливо, і не було би цього провалу.

Але, разом з тим, і про наших футзалісток також треба трохи згадати. Так, були питання щодо підготовки до матчів у Чехії, згоден. Але при цьому гравчині збірної України вже привчили нас до того, що вони можуть буквально вигризати потрібні результати, як це було у півфіналі жіночого Євро-2023 проти Угорщини (там, звичайно, був бенефіс Анни Шульги, яка показала свою, мабуть, найкращу гру за збірну України. – А. Т.). Але при всіх цих проблемах з підготовкою до міні-турніру в Чехії, українки були фаворитками групи 3. По-перше – «синьо-жовті» – чинні віцечемпіонки Європи. По-друге – індивідуально українки насправді сильніші за своїх опоненток з Франції, Північної Ірландії та Чехії. Тим більше, що українки, на відміну від тих же француженок, є суто футзалістками, у той час як у тих же «Ле Блю» є представниці футболу. І по-третє – підопічні Олега Шайтанова мали перевагу над усіма суперницями у плані досвіду. Тобто, ми маємо вже три фактори, які мали би сприяти виходу українок до Елітного раунду відбору на ЖЧС-2025.

Однак все це перекреслив один матч з француженками, особливо – перший тайм, який, мабуть, став найгіршим за весь час існування жіночої збірної України. Так, Шульга, після того, як залишила «Торребланку«, перебуває у пошуках клубу (хоча перед написанням цього матеріалу його автор спілкувався з головним редактором сайту futsalplanet.com Лукою Ранокк’ярі, і він поділився інсайдом, що «Шуля» може продовжити свою кар’єру в Італії. – А. Т.). Однак, від цієї гравчині, як від лідера, багато хто очікував саме лідерської гри. Та, на жаль, Шульга зараз не в оптимальних кондиціях. Також відверто розчарувала Дубицька, яка зараз не грає на тому рівні, на якому вона була ще кілька років тому. І дві жовті картки, які автоматично перетворились на червону у матчі з Францією – також з цієї опери. А дві червоні від Кислової та Терех протягом однієї хвилини у матчі з Чехією – навіть складно пригадати, коли таке востаннє було на моїй пам’яті. Такі, здавалося б, дрібниці також стали частиною одного великого провалу.

Далі буде…

Автор статті: Terentyev.