1.12.2020 р. 
Поет житиме доти, доки читатимуть його вірші, і пам'ятатимуть історію його жертви за свій народ.
Щоразу приходячи до світлиці- галереї Роксоляни Шимчук не знаєш, що на тебе чекатиме. Тут я на стінах віднайшла ікони Улянки Нищук, яка потім долучилася до музейної збірки своїми роботами, тут я креслила в уяві простір нашого церковного музею, і саме тут я надихалася оформленням колекцій, створенням експозиції, і вивченням всієї етнографії.
Читати далі...
Поет житиме доти, доки читатимуть його вірші
Поет житиме доти, доки читатимуть його вірші, і пам'ятатимуть історію його жертви за свій народ.
Щоразу приходячи до світлиці- галереї Роксоляни Шимчук не знаєш, що на тебе чекатиме. Тут я на стінах віднайшла ікони Улянки Нищук, яка потім долучилася до музейної збірки своїми роботами, тут я креслила в уяві простір нашого церковного музею, і саме тут я надихалася оформленням колекцій, створенням експозиції, і вивченням всієї етнографії.
Читати далі...
Давньоєгипетська «Книга Мертвих» - це не книга про смерть. Це книга про життя, яке перемогло смерть. Парадоксально, але назва настільки ефектна, що стала майже таким же поширеним символом Древнього Єгипту, як піраміди, мумії та папірус, притому що вона абсолютно не відповідає змісту й ідеї самого твору.
"Братам-білорусам" (13.11.2020.)
«НЕ НАРІКАЙТЕ НА ДОЛЮ, РАДІЙТЕ КОЖНОМУ ДНЮ»: КНИГА СВІТЛАНИ ТАЛАН «ЗЛОВИТИ ПРОМІНЬ ЩАСТЯ».
Головні герої роману Світлани Талан «Зловити промінь щастя» – «діти війни». Цю назву вони вважають неправильною, бо війна «проковтнула» їхнє дитинство.
Черговий робочий день розпочинаємо із чудової новини про яку я навіть не здогадувався. Ну, як сказати не здогадувався, колись я переглядав статистику й десь думав собі, що це колись відбудеться, але явно не зараз.
Отже, вчора спілкувався з подружкою на тему блогу й в один момент я вирішив глянути, а скільки ж людей за весь час існування блогу хоча б один раз заходили до нас в гості. Як виявилося, саме вчора ввечері ресурс за адресою – vorobus.com відвідало рівно 5 мільйонів відвідувачів.
Ну, а на завершення дня вівторка повеселю вас цікавим постом.
Отже, кілька днів тому прогулювався з подругою у районі Топольної, а точніше біля 99 школи (вул. Творча, 1). Окрім того, що мене «вбив» дитячий майданчик, який просто розтрощили (про нього буде окрема мова в одному з найближчих постів), так ще мене здивувало взуття на електричних проводах.
Слово до слова - зложиться мова.
А пост до поста... і ось маємо - 5-й, ювілейний. Скринька афоризмів для роздумів.
Незважаючи на епідемію коронавірусу, яка прямо таки паралізувала весь світ, на подвір'ї палацу Мистецтв таки триває головне гастрономічне свято року. Сир, вино, коньяк, шашлик, музика і багато іншого. Протягом трьох днів львів'яни та гості можуть завітати на цю культурну подію.
В книзі Світлани Талан «Букет улюблених квітів» дуже цікаві другорядні герої – Лізка та Микола.
Ми прийшли першими, а... потім не було жодного кутика, де б не замешкало ЩАСТЯ.
Цього вечора ми прийшли першими. Коли в залі було порожньо і холодно, і тільки світло від прожекторів,яке танцювало на підлозі, таємниче пророкувало містерію.