5.12.2017 р. 
Все йде до того, що незабаром «сухий» рекорд Ігоря Воробуса впаде і його встановить нова людина.
Після того, як лише 11 хвилин забракло воротарю команди «МС Імперіал» Ігорю Стасюку щоб побити мій, з’явився новий кіпер, який всерйоз замахнувся на встановлення нового рекорду.
Хто посягнув на серію Ігоря Воробуса, чи вдасться йому це зробити та багато іншого читайте далі.
Читати далі...
Новий претендент на побиття рекорду Воробуса: Дмитро Караван
Все йде до того, що незабаром «сухий» рекорд Ігоря Воробуса впаде і його встановить нова людина.
Після того, як лише 11 хвилин забракло воротарю команди «МС Імперіал» Ігорю Стасюку щоб побити мій, з’явився новий кіпер, який всерйоз замахнувся на встановлення нового рекорду.
Хто посягнув на серію Ігоря Воробуса, чи вдасться йому це зробити та багато іншого читайте далі.
Читати далі...
Не часто у вашого автора беруть інтерв’ю, тому думаю багатьом нашим читачам буде цікаво познайомитися зі мною поближче. Щоправда, було багато запитань по темі спорту, адже вже не один рік я займаюся футболом та футзалом.
Далі посилаюся на текст сайту Аматорський футзал України.
Йшов на днях ваш автор додому, зустрічаю хорошого приятеля, який мене запитав наступне, цитую: «Ігоре, а чи знаєш ти що таке джентльменський набір?».
Звісно, Воробуса спершу поставили у незручне становище, адже з першого разу нічого сказати не зміг, але подумавши почав давати відповідь на це запитання.
Ну, а насамкінець цього суботнього вечора трохи філософії. Інколи Воробуса на неї пробиває.
Отож, досить таки нещодавно почув цікаву фразу від однієї жіночки, яка сказала що з будь-якою людиною можна знайти спільну мову. Головне в цьому ділі підібрати ключик.
Це стосується як чоловіків, так і жінок.
В погоні за щастям, здається, втрачаєш його...
Це ніби читається безглуздо, та я щось в цьому бачу. Адже що таке щастя? Щастя це не не просто емоційний стан, бо емоції змінюють одна одну. Щастя це не точка, досягнувши яку ти стаєш автоматом щасливим, це таки щось більше...
Чому є фраза: - "погоня за щастям" чи "гнатись за щастям" ?
Наступив черговий робочий день, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими публікаціями.
І перше про що ми будемо говорити, так це про проблеми молоді, адже в рубрику «Запитай у Воробуса» надійшло чергове запитання від людини, яка назвала себе - Михайло.
Далі цитую: «Як сподобатися дівчині старшій на 1 рік... і чи реально це? вона ходить в 11 клас, я в 10... і відчуваю що люблю її... скажіть що робити будь ласка...».
Продовжуємо, а далі поговоримо на тему відносин хлопця та дівчини.
Буквально вчора нам у редакцію (рубрика «Запитай у Воробуса») прийшов лист від людини, яка назвалася – Миколою і запитання наступне:
«Привіт! Я підходив якось до дівчини, попросив телефон...ну вона мені трохи жорстко відповіла і телефона не дала...в мене дилема: продовжувати йти до кінця і боротися за неї (вона дуже красива і мені дуже подобається), чи залишити її і йти далі???».
Запитання досить таки цікаве й спробую тобі дати пораду.
Черговий день наступив, а це означає, що знову Ігор Воробус з вами й вже зараз порадує новою публікацією на блозі.
І далі ми будемо говорити на досить таку цікаву тему, а саме: «Секс до весілля. За чи проти?».
Існує безліч думок у молоді та й не лише по цьому питанню. Хтось каже, що спати разом таки треба, бо треба дізнатися хто там що і як, а хтось що ні, бо так не можна, релігія не дозволяє тощо.
Спробую розглянути цю тему з різних точок зору.
Цього разу хотів би знову торкнутись почуттів, не так масштабно як минулого разу, але таки є певна думка, яку хотів би описати. Так от, закоханість, це те що прекрасно, але водночас важко, особисто для мене, тому частково не люблю це відчуття.
Хоча скоріше я не люблю побічний ефект, який воно викликає.
Я закохався, це спочатку класно, триває період ейфорії, та цікавих відчуттів.
Черговий день триває, а це означає, що, прийшовши з роботи додому, Ігор Воробус починає оновлювати блог, який ви зараз читаєте.
І перше про що ми будемо говорити, так це про проблеми стосунків дівчат та хлопців. Так, так, вони були колись, є зараз, і будуть, мабуть, ще не одне століття, адже ми їх любимо, а вони аналогічно люблять нас.