16.10.2011 р. 
Напевно хоч раз у житті ви їхали таким видом транспорту як поїзд. Деякі люди і взагалі досить часто користуються цим видом транспорту, бо така вже у них робота, я вже не говорю за провідників. Ті взагалі все життя у дорозі, сім’ї не бачать, і лише зрідка появляються вдома.
Вони за свою роботу побачать різноманітних людей. І адекватних і не адекватних. Воробус їздить поїздами не досить часто, хіба що приміськими, але також побачив багато чого за своє не досить велике і довге життя.
Сьогодні я з вами поділюся побаченим.
Отже, як це їхати у поїзді?
Читати далі...
Про подорожування поїздами
Напевно хоч раз у житті ви їхали таким видом транспорту як поїзд. Деякі люди і взагалі досить часто користуються цим видом транспорту, бо така вже у них робота, я вже не говорю за провідників. Ті взагалі все життя у дорозі, сім’ї не бачать, і лише зрідка появляються вдома.
Вони за свою роботу побачать різноманітних людей. І адекватних і не адекватних. Воробус їздить поїздами не досить часто, хіба що приміськими, але також побачив багато чого за своє не досить велике і довге життя.
Сьогодні я з вами поділюся побаченим.
Отже, як це їхати у поїзді?
Читати далі...
Як відомо, нещодавно ваш автор – Воробус вирішив заспівати на весь світ. Це сталося якось спонтанно. Одного разу мені в голову прийшла ця ідея. Сам же я це робити не буду, тому довелося кликати на допомогу своїх давніх приятелів – пана П і пана Йоргена.
Спів співом, але ви не думайте, шановні користувачі блогу, що все так вийшло гладко. Скільки зусиль довелося докласти мені і моїм приятелям щоб нормально зняти пісню.
Про те що було за лаштунками зйомок, чому я так і не виклав на загал пісню «Мельника дочка» та багато іншого читайте далі.
Україна має талантів, вкотре у цьому переконуюся з дня на день. Одні люди пишуть вірші, інші вправно танцюють, інші вишивають, а ще люди полюбляють співати.
Навіть ваш покірний автор якби там його не критикували теж недавно заспівав.
Ми ж співоча нація? :)
Я дуже поважаю людей, які самоучки. Хоч в них не виходить робити улюблену справу, яка їм подобається, але вони все рівно йдуть до своєї мети. З часом може і мрії здійснюються.
Вчора до нас у редакцію надійшов лист від пана Романа, який попросив викласти фотографії, які йому довелося зробити у такій країні як Білорусь, а якщо бути детальнішим у місті Гомелі.
Це друге за величиною місто Республіки Білорусь. В принципі по ньому можна судити про стан усієї країни, все інше не значно відрізняється.
Назва Гомеля походить від слова «Гамяук». Це струмочок, який впадає у річку Суж.
Населення міста складає близько 470 тисяч мешканців.
Пропоную вам переглянути фотогалерею із місця події:
Щось пробило мене сьогодні на різноманітні статті. На вулиці холодно, гуляти щось не дуже хочеться та і відчуваю стан якогось перезавантаження. Тому, сьогодні дискутую на різноманітну тематику.
Черговою проблемою яку би я хотів підняти будуть конкурси, а саме чи варто у них брати участь.
Буквально кілька годин тому ваш автор – Воробус повернувся із зйомок своїх перших кліпів. Зараз переживаю, що скажуть люди. Ідея заспівати пісню у мене була давно, та і користувачі блогу вже давно просили зробити якесь відео.
Скажу що, після виконання гімну України на ікс-факторі у мою сторону полетіла велика порція критики. Навіть були закиди у мою сторону на зразок, що заминай бухати, то не твоє і що мені на вухо наступив слон. Я з цим не погоджувався.
Полюбляю я брати участь у свого роду різних конкурсах. Чому, спитаєте ви? А тому, що там бувають такі інтрижки, що аж цікавість зашкалює. Як би то вона мене не згубила як кота. :D
Зараз багато хто критикує конкурси, кажуть, що вони робляться для того, щоб популяризувати маловідомий сайт. Як я до цього відношуся?
Та хай роблять що хочуть, я, особисто за те, щоб погнати, щоб люди посміялися, а то нічого більше від людей не чути як то спина болить, то чоловік зрадив, то діти коліно розбили і так далі.
Минулих вихідних ваш автор із друзями зробив черговий похід в гори. Про наслідки походу ви вже знаєте, я захворів, але все рівно, походом я задоволений.
Про те куди ми піднімалися цього разу, чи було складно та багато іншого читайте далі.
Продовжуємо розповідати вам, шановні користувачі блогу, про Парк Айвазовського, який знаходить у смт. Партеніт.
Закладений він був ще у 60-х роках минулого століття якраз там де росли виноградники. Колись він був не такий красивий, але тепер із новими власником, подейкують що ним є Тарута, він став дуже красивим.
Народ, який приїздить сюди називає ще його «Парадиз». Що означає ця назва невідомо.
Пропоную вам переглянути другу частину фотогалереї із місця події:
Під час літньої відпустки вашому автору довелося побувати у Криму. Я там не тільки лежав на пляжі і милувався морської водичкою, а і їздив по різноманітних цікавих місцях.
Одним із таких місць був Парк Айвазовського, який знаходиться на в’їзді у смт. Партеніт. Побачене мене вразило, там є стільки всього цікавого, що я ходив там години три.
Це і різноманітні скульптурки, дерева, сади тощо.
Пропоную вам переглянути фотогалерею із місця події: