12.01.2021 р. 
Пару днів тому мені зробили таку пропозицію. Ну як мені? В ідеалі то люди хочуть з Максом полетіти позажигати, але від безвиході згодні вже й на мене.
Ну, в Грузію без дітей – то в мене вперше, а от в Єгипет за копійки чи не щомісяця. Типу, ну чому ви не летите з нами, там же ж так дешево і класно.
Не летимо, бо Юля боїться літати, не летимо, бо двічі за літо були в Затоці, зрештою, не летимо, бо на шістьох - це дорого. Та що ви дітей не можете залишити на пару днів? Як аргументи "за" наводять і власний досвід, і досвід різних блогерів, які розповідають про свої мандрівки без дітей.
Читати далі...
Полетіли в Грузію без дітей?
Пару днів тому мені зробили таку пропозицію. Ну як мені? В ідеалі то люди хочуть з Максом полетіти позажигати, але від безвиході згодні вже й на мене.
Ну, в Грузію без дітей – то в мене вперше, а от в Єгипет за копійки чи не щомісяця. Типу, ну чому ви не летите з нами, там же ж так дешево і класно.
Не летимо, бо Юля боїться літати, не летимо, бо двічі за літо були в Затоці, зрештою, не летимо, бо на шістьох - це дорого. Та що ви дітей не можете залишити на пару днів? Як аргументи "за" наводять і власний досвід, і досвід різних блогерів, які розповідають про свої мандрівки без дітей.
Читати далі...
Нещодавно ваш автор познайомився із цікавою людиною. Звати його Андрій Риштун.
Цей чоловік із хлопаками не лише ходить по горах, лазить під землею, відкрив музей загиблих літаків, а й пише пісні. Одна із них про клятий Covid, який вже давно всім набрид.
Свято, на яке ми так чекали таки настало. Христос Народився - Славімо Його.
Саме такими словами сьогодні вітаються християни. Святкує Воробус, святкує Львів, святкує Україна й не лише.
Вже стало хорошою традицією знімати відеоролик з новорічним привітанням від автора блогу. 2020 винятком не буде.
Відомий велосипедист України Юрич Михайлов під кінець року вирішив дотриматися традиції і заїхати, увага, велосипедом на гору Лопата. Здається ніби вона вже не така величезна, але це не так.
Відомий екстремал Юрич Михайлов ніяк не угомониться. На цей раз він із хлопаками вирішив у мороз піднятися на вершину Лопата. Пригадую свого часу Ігор Воробус із тим же Юричем та ще двома хлопцями ходив у ці райони. Тоді було мега важко, а тут ще й з велосипедами.
Вчорашній день для вашого автора запам’ятається, мабуть, на все життя. Ніколи б не міг собі подумати, що католицьке Різдво буду відзначати як у американських фільмах.
Вже зараз ловіть нову історію в рубриці «Поза кадром», на цей раз із поїздки в Буковель.
Ну, і в останній робочий день цього тижня започатковуємо нову рубрику «Поза кадром». У ній будемо писати не лише про культурну частину поїздки, а й розповімо про те, що залишилося «поза кадром».
Прем’єрний пост буде присвячений темі нашої поїздки на гору Камулу. Що ж лишилося поза розповіддю у попередніх постах. Я навіть собі все занотував у спеціальний блокнот, який буде присвячений саме дописам для цієї рубрики.
Продовжуємо...
Поспілкувавшись із місцевим жителем, ми так і нічого не зрозуміли й пішли собі далі по асфальтованій дорозі. У нас був навігатор і мінімальні уявлення про розташування Камули. Йдемо собі селом, аж раптом нас наздоганяє якась жіночка і починає розпитувати чи ми на, згадувану вище, гору. Відповіли ствердно, але щось мені ця жіночка здалася дивною.
По-перше, вона підказала нам невірний шлях, по-друге, досить швидко зникла. Чи не примара це була?
Ну що, філософію у сторону, а тепер знову подорожі.
Грудень, зима, морозяна погода, але ваш автор не припиняє подорожувати. Коли це мене зупиняло? Цього разу поїздка видалася дуже спонтанною. Чесно кажучи, не планував їхати на гору Камулу, але завдяки п. Йоргену, вдалося підкорити ще одну вершину.