23.11.2020 р. 
День понеділка для вашого автора завжди важкий. Не знаю чому, але завжди у мене є багато роботи. Тому, лише зараз спробую порадувати наших читачів новим постом.
Звичайно, головною темою дня залишаються вибори міського голови. Про них я розповім завтра, адже був учасником виборчого процесу. А сьогодні ж про інше, а точніше про карантин вихідного дня.
Не можу сказати, що я є аж таким прихильником генделиків. Час від часу в них буваю, але таке аби жити без них не можу сказати.
Читати далі...
Карантин вихідного дня для всіх однаковий?
День понеділка для вашого автора завжди важкий. Не знаю чому, але завжди у мене є багато роботи. Тому, лише зараз спробую порадувати наших читачів новим постом.
Звичайно, головною темою дня залишаються вибори міського голови. Про них я розповім завтра, адже був учасником виборчого процесу. А сьогодні ж про інше, а точніше про карантин вихідного дня.
Не можу сказати, що я є аж таким прихильником генделиків. Час від часу в них буваю, але таке аби жити без них не можу сказати.
Читати далі...
Східниця - невеликий бальнеологічний курорт, який колись прославився як нафтова столиця Галичини. Цілющі властивості місцевої мінеральної води типу «Нафтуся» вже давно не піддаються сумнівам, тому стійкий потік бажаючих провести свої законні відпустки та поправити здоров’я у тихій мальовничій провінції не зупиняється.
Із цими виїздами і надмірною зайнятістю, ваш автор геть забув розповісти про форт, в якому нещодавно вдалося побувати.
Його назва – Тараканівський і знаходиться він у Рівненській області неподалік Дубно. Вже багато років мріяв побувати в цьому місці. Проте, постійно мені щось заважало.
На початку листопада у Хоросно, що біля Львова було відкрито музей загиблих літаків. На відкриття я потрапити не зумів, але поїхав туди через декілька днів.
Коли ще сидів у салоні автомобіля, так собі подумав, а що було би якби ми з сюди колись приїхали з велосипедистами. Це ж не так і далеко, якихось 40 кілометрів в обидві сторони. Щось приблизно таке ж, як ми їздили влітку в Старе Село. Можливо й ближче.
Що ж, друзі, вихідні позаду, розпочався новий робочий тиждень і настав час порадувати наших читачів новими публікаціями.
Зокрема, сьогодні будемо говорити про велосипеди. Давно я нікуди не вибирався. Але, перш ніж викласти у світ чергову розповідь, цитую свого співробітника: «Ігоре, звідки у тебе стільки сил щоб і футбол грати, і на велосипеді катати?».
Хто з вас, читачі блогу, не був у Раковці? Є ще такі?
Хоча, чому я питаю? Звісно, що є. Особисто я років два, а той і три не бував на джерелі, куди так всі їздять. І ось, перебуваючи в музеї загиблих літаків,я не міг не скористатися нагодою з’їздити в Раковець і походити по воді.
На початку листопада у селі Хоросно Львівської області було відкрито музей загиблих літаків.
На даний момент у ньому можна побачити експозицію із дванадцяти літаків часів другої світової війни. Всі вони знайдені на території Західної України за минулі два роки. В основному це німецькі та радянські літаки. Серед експонатів є двигуни, кисневий балон, елементи парашутної системи та інше.
Пам’ятаєте свого часу автор блогу з колегами лазив хребтом Аршиці у пошуках літака, який ще у далекому 1983 році розбився у районі гори Горган-Ілемський. Досі посміхаюся, коли згадую як я робив близько 5-ти спроб його знайти. Важкий рюкзак, блукання протягом трьох днів, набридливий жереп, сварки з членами моєї команди й не лише. Все це було, але залишків винищувача МиГ-23М знайти так і не вдавалося.
І лише з шостого разу та завдяки координатам мого друга Руслана нарешті вдалося потрапити на місце авіакатастрофи.
Знаю, можливо зараз ця тема буде не актуально, адже надворі діло йде до зими, але все ж спробую повністю розкрити тему.
Отже, якщо ви коли-небудь їздили в подорожі, то, мабуть, у вас і були у них приколи. Люди ж не можуть сидіти на місці, а намагаються пожартувати один над одним. Як правильно це зробити або точніше, що ж вигадати таке, аби ніхто не образився?
Спробую дати кілька підказок.
День п’ятниці завершимо постом на велосипедну тематику. Вчора, незважаючи на негожу погоду, автор блогу взяв двохколісного і поїхав кататися осіннім парком «Знесіння».
Це був свого роду досвід для мене, адже в жовтні переважно їжджу вулицями або ж взагалі сиджу вдома.
Тому, у сьогоднішньому пості поговоримо про небезпеку осінніх велопокатульок.