Починаючи з раннього середньовіччя і до початку ХХ століття у всіх Європейських країнах домінували монархічні форми правління. В українській історії саме
національна монархія була тільки до козацьких часів.
Княжа доба і «литовський» період дали нам дві монархічні династії, що уособлюються з українською політикою. Так княжий рід Рюриковичів правив у землях Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Одна з віток наших Рюриків навіть дала початок монаршій династії сучасним росіянам (правда, з ХVІІ століття у них вже були Романови).
Читати далі...
13.10.2012 р. 
В історії українського гетьманства було небагато родин, з яких козацтво обирало кількох гетьманів. Представником такого роду був Михайло Дорошенко – перший гетьман у своїй сім’ї. (Потім його син Дорофій був наказним гетьманом, а внук Петро – гетьманом Правобережної України періоду «руїни»).
Читати далі...
Петро Конашевич народився у 1582 році в сім’ї дрібного українського шляхтича, що володів селом Кульчиці Самбірського повіту. Здобув добротну освіту в Острозькій школі. Саме там дістав від студентів прізвисько «Сагайдачний» через те, що був мітким стрільцем із лука (сагайдак – коробка, у якій носили стріли).
З появою такого явища як козацтво серед значної частини українського суспільства (особливо знаті) потроху розвіювалися стереотипи про потребу коритися монархічним принципам, а особливо чужим – польським. «Ламав» феодальну свідомість українців, найперше, той політичний устрій на Запорізькій Січі, який з часом історики назвали «козацькою республікою».
У другій половині ХVІ століття, коли українці втратили державність й перебували під владою Речі Посполитої, українське козацтво набуло такої потуги, що з ним на могли вже не рахуватися ні в Польщі, ні в Кримському ханстві; знали про козаків і в Московському царстві та Європі.
Козаки в українській історії стали такою суспільною верствою, яка захоплювала дослідників своєю унікальністю організації життя, політичною і військовою діяльністю.
Про українських козаків та гетьманів знають усі. Досить цікавою є історична мотивація виникнення цієї української суспільної верстви.
Мало кому відомо, що українська історія знала двох потужних князів, що іменувалися Костянтинами Острозькими. Це були батько і син. Сьогодні мова піде про Костянтина ІІ (сина), відомого як "сірого кардинала" України початків існування Речі Посполитої (утворена в 1569 році).
Існування Великого князівства Литовського як державності українців напряму пов’язане із політичною діяльністю Великого князя Литовського, Руського і Жемантійського Вітовта Кейстутовича з династії Гедиміновичів.
Період роздробленості українських князівств завершився 1199 року, коли волинський князь Роман Мстиславович об’єднав Галичину і Волинь у єдине Галицько-Волинське князівство.
Князь був праправнуком Володимира Мономаха. Княжив він недовго до 1205 року (загинув у сутичці з поляками), але за цей час підкорив основні українські землі – Київщину, Переяславщину і Чернігівщину. Фактично за нього було відновлено українську (феодальну) державність.