Із цікавістю та гумором ми любимо поспостерігати як чубляться українські політики. Особливо захоплює писколупка у парламенті коли починають рватися костюми від Армані та літати шкари від Бруні. Але нашим хлопакам-політикам йой як далеко до усвідомлення того, що значить небезпека боротьби за владу.

Звичайно, що підлості людській немає меж: вороги можуть і прибити (по-тихому), можуть кримінал пришити (із помпою). А ні, щоб, як у старі добрі часи: взяв військо, вийшов у відкрите поле, із високо піднятою головою та мечем в руці пішов на ворога.… Хто переміг у відкритому бою, той і правий. Ото часи були.

Існує думка, що українці найбільші пацифісти в світі. Нікого ніколи не завойовували і тільки бідаки терпіли знущання загарбника та боролись за власну територію. Ха! Та вже в ранньому середньовіччі ми давали перцю направо і наліво, тобто із Заходу на Схід і навіть дальше. Прикладом цього може слугувати діяльність князя Святослава.

У світовій історії дуже рідко зустрічалися випадки правління монарха-жінки. Щось подібне було, напевне, тільки в Англіі (і то в період раннього парламентаризму та зародження буржуазних відносин). А княгиня Ольга – єдина княжна раннього феодалізму, яка виконувала в державі функцію головного сеньйора. Але не єдиного…

Засновником роду великих князів династії Рюриковичів був князь Ігор, який прийшов у землі слов’нські із далекої Скандинавії. Його батько Рюрик Старий наказав своєму ближчому і довіреному феодалу Олегу знайти території для правління сина. Олегу в тридцятилітній термін вдалося із розрізнених племен між Карпатами і Дніпром сформувати потужний плацдарм для майбутньої правлячої династії.

Початки будь-якої держави світу починаються із так званого легендарного періоду. В історії Англії це часи короля Гарольда та народного месника Робіна Гуда, в Італії – неймовірні пригоди засновників Рима – Ромула і Рема, діяльність фараонів у Єгипті та багато іншого.

Український легендарний період можна тягнути від V століття нашої ери від заснування Києва східнослов’янськими князями полянського союзу Києм, Щеком, Хоривом та княжною Либіддю. Українським історикам усі легенди додержавного періоду записав чернець Нестор у "Повість минулих літ".