9.11.2012 р. 
Після смерті Івана Мазепи на Лівобережній Україні, що була під впливами Російської імперії, правив гетьман Іван Скоропадський. Він діяв виключно у руслі політики Петра І і, навіть, організовував збройний опір еміграційним козацьким військам підвладним гетьманові Пилипу Орлику.
У 1722 році Петро І створив Малоросійську колегію для управління українськими територіями. Старий гетьман Скоропадський мусів тоді віддати значні владні повноваження. Не сприймаючи «паралельної» чужої влади Скоропадський захворів і передав свої повноваження наказному (призначуваному) гетьманові Павлові Полуботку. Згодом Скоропадський помер.
Читати далі...
Скарб гетьмана Павла Полуботка
Після смерті Івана Мазепи на Лівобережній Україні, що була під впливами Російської імперії, правив гетьман Іван Скоропадський. Він діяв виключно у руслі політики Петра І і, навіть, організовував збройний опір еміграційним козацьким військам підвладним гетьманові Пилипу Орлику.
У 1722 році Петро І створив Малоросійську колегію для управління українськими територіями. Старий гетьман Скоропадський мусів тоді віддати значні владні повноваження. Не сприймаючи «паралельної» чужої влади Скоропадський захворів і передав свої повноваження наказному (призначуваному) гетьманові Павлові Полуботку. Згодом Скоропадський помер.
Читати далі...
За гетьманування Івана Мазепи, коли той вирішив заключити союз із шведським королем проти Москви (1708 рік), російський цар Петро І змусив частину козацької верхівки обрати ще одного гетьмана. Ним став Іван Скоропадський, якого визнавали московити.
Гетьман Іван Мазепа (1687-1709) був представником типової козацької олігархії періоду «руїни». Він прийшов до влади коли молодий російський цар Петро І, почав кампанію піднесення своєї державності. Для цих інтересів підпорядковувалися усі можливі ресурси, у тому числі українське козацтво.
Центральною політичною фігурою між гетьмануванням Богдана Хмельницького та періодом «руїни» (поділом Гетьманщини на правобережну і лівобережну) був гетьман Іван Виговський (1657-1659).
Галичина з кінця ХVІІІ століття належала австрійській короні. Аж до початку ХХ століття українці по два берега Дніпра не мали державності. Під завершення Першої світової війни дві основні імперії, що воювали одна проти одної розпадаються.
Історично склалося так, що українці були одними з перших у своєму політичному розвитку, хто використовував принцип виборності і демократизму. Коли у пізнє середньовіччя усі європейські країни були монархіями, козаки вже обирали собі владу шляхом голосування. При чому, виборчу процедуру проходили усі посадовці Гетьманщини: від десятника до гетьмана.
У період розбудови козацької держави перед гетьманом Богданом Хмельницьким па представниками старшини стояли складні завдання. Адже творити державний апарат потрібно було з нуля (спираючись тільки на неукріплену в умах людей козацьку традицію). Сама держава формувалась під час постійних військових загроз ззовні. Тому й не дивно, що військова і цивільна адміністрації Гетьманщини злилися у єдине ціле.
На середину ХVІІ століття антиукраїнська політика Речі Посполитої досягла апогею: масове закріпачення селян, утиски українського міщанства, насильне поширення католицизму, урізання прав козацтва, особисті образи магнатів і короля стосовно козацької верхівки й української знаті. Усе це привело до потужного збройного виступу українців проти завойовника.
Молодий Богдан Хмельницький, як член реєстрової козацької братії, брав участь у всіх військових кампаніях Польщі. У 1632-1634 роках польський король Владислав ІV почав війну проти Московського царства (так звана «Смоленська війна»). За доблесть і вірність Богдан Хмельницький після завершення походу отримав особисто від короля почесну шаблю, рукоятка якої була оздоблена дорогоцінностями.
Українська історія козацької доби знала багато мужніх та відданих своїй землі політиків, військових. Таким потужним чоловіком був Богдан Хмельницький, який гетьманував з 1648 по 1657 роки. Щоб стати козацьким гетьманом потрібно було, звичайно, мати надавторитет серед козаків.