19.09.2012 р. 
Початки феодальної роздробленості в українській історії сягають часів правління синів Ярослава Мудрого (друга половина ХІ століття).
Піком роздробленості вважається друга третина – кінець ХІІ століття. Тоді суто українські території поділялися на десятки удільних князівств, основними з яких були Київське, Переяславське, Чернігівське, Галицьке і Волинське. На чолі кожного з удільних князівств стояв представник роду Рюриковичів.
Читати далі...
Феодальна роздробленість – закономірний позитив історії
Початки феодальної роздробленості в українській історії сягають часів правління синів Ярослава Мудрого (друга половина ХІ століття).
Піком роздробленості вважається друга третина – кінець ХІІ століття. Тоді суто українські території поділялися на десятки удільних князівств, основними з яких були Київське, Переяславське, Чернігівське, Галицьке і Волинське. На чолі кожного з удільних князівств стояв представник роду Рюриковичів.
Читати далі...
Довготривалий період боротьби за владу серед дітей і внуків Ярослава Мудрого закінчився приходом на київський престол Володимира Мономаха (1113-1125 рр.).
Цікавим фактом є те, що вперше за феодальну історію князя на престол закликало київське віче, яке не керувалося якимось там принципом престолонаслідування, а політичною доцільністю. Князь Мономах був відомий у руських землях як оборонець вітчизни від половецьких нападів, чим заслужив довір’я київської феодальної та міщанської громади. Фактично, це були перші в українській історії вибори правителя.
Після смерті Володимира Великого між його синами розпочалась війна за київський престол. Вірніше б було сказати, що брати-Володимировичі почали оборонятись від нападів старшого сина Володимира – великого князя київського Святополка, який у братовбивчій війні знищив сімох своїх братів. За що в народі дістав прізвисько «окаянний».
Якби за княжих часів була жовта преса та інтернет-таблоїди, пости про князя київського Володимира Святославовича зашкалювали б у своїх рекордах із відвідування, а власники цих інформаційних ресурсів возили б гривню мішками на возах.
Історично, традиційно склалося, що ми, українці, за віросповіданням є християнами східного обряду. У дохристиянські часи наші предки були язичниками та вірили у всяких перунів, сварогів, ярил, дажбогів, лелів, лад та іншу водяну та лісову чухню. Цей з претензіями на аналітику опус має за мету прослідкувати появу й утвердження світової моно релігії на наших землях.
Із цікавістю та гумором ми любимо поспостерігати як чубляться українські політики. Особливо захоплює писколупка у парламенті коли починають рватися костюми від Армані та літати шкари від Бруні. Але нашим хлопакам-політикам йой як далеко до усвідомлення того, що значить небезпека боротьби за владу.
Звичайно, що підлості людській немає меж: вороги можуть і прибити (по-тихому), можуть кримінал пришити (із помпою). А ні, щоб, як у старі добрі часи: взяв військо, вийшов у відкрите поле, із високо піднятою головою та мечем в руці пішов на ворога.… Хто переміг у відкритому бою, той і правий. Ото часи були.
Існує думка, що українці найбільші пацифісти в світі. Нікого ніколи не завойовували і тільки бідаки терпіли знущання загарбника та боролись за власну територію. Ха! Та вже в ранньому середньовіччі ми давали перцю направо і наліво, тобто із Заходу на Схід і навіть дальше. Прикладом цього може слугувати діяльність князя Святослава.
У світовій історії дуже рідко зустрічалися випадки правління монарха-жінки. Щось подібне було, напевне, тільки в Англіі (і то в період раннього парламентаризму та зародження буржуазних відносин). А княгиня Ольга – єдина княжна раннього феодалізму, яка виконувала в державі функцію головного сеньйора. Але не єдиного…
Засновником роду великих князів династії Рюриковичів був князь Ігор, який прийшов у землі слов’нські із далекої Скандинавії. Його батько Рюрик Старий наказав своєму ближчому і довіреному феодалу Олегу знайти території для правління сина. Олегу в тридцятилітній термін вдалося із розрізнених племен між Карпатами і Дніпром сформувати потужний плацдарм для майбутньої правлячої династії.
Початки будь-якої держави світу починаються із так званого легендарного періоду. В історії Англії це часи короля Гарольда та народного месника Робіна Гуда, в Італії – неймовірні пригоди засновників Рима – Ромула і Рема, діяльність фараонів у Єгипті та багато іншого.
Український легендарний період можна тягнути від V століття нашої ери від заснування Києва східнослов’янськими князями полянського союзу Києм, Щеком, Хоривом та княжною Либіддю. Українським історикам усі легенди додержавного періоду записав чернець Нестор у "Повість минулих літ".