7.05.2015 р. 
Дивишся на людей в місті й розумієш, що вони таки не знають що таке село та сільське господарство.
Від них чути лише слова на кшталт: «Та навіщо мені це село, я краще ту ж картоплю куплю. Ще мені горбитися не вистачало».
Це все так, в житті хочеться лише відпочивати і щоб їсти вам приносили на блюдечку в ліжко. Та, є й інша сторона медалі – свої продукти.
Скільки чув розмов від цих же людей, що продукти в нас стали поганими, багато чого підсипають і так далі.
Читати далі...
Воробус і картопля. Чекаємо урожаю
Дивишся на людей в місті й розумієш, що вони таки не знають що таке село та сільське господарство.
Від них чути лише слова на кшталт: «Та навіщо мені це село, я краще ту ж картоплю куплю. Ще мені горбитися не вистачало».
Це все так, в житті хочеться лише відпочивати і щоб їсти вам приносили на блюдечку в ліжко. Та, є й інша сторона медалі – свої продукти.
Скільки чув розмов від цих же людей, що продукти в нас стали поганими, багато чого підсипають і так далі.
Читати далі...
Думаю не треба зайвий раз казати хто був Андрій Кузьменко (Скрябін) для України.
Лише варто прочитати новини або ж просто переглянути відео за 4 лютого 2015 року і побачити скільки людей прийшло попрощатися в церкву Преображення Господнього з цілою епохою української музики.
Незважаючи на холодну погоду, яка супроводжувалася рясним снігопадом провести в останню путь Андрія прийшло дуже багато. Черга була такою, що тягнулася аж до ринку «Добробут».
Львів недарма називають маленьким Парижем. Тут на його території до наших часів збереглися багато палаців, кожен з яких має свою унікальну історію. Палац вірменських архієпископів, кам’яниця Бандінеллі та багато інших збереглися в доброму стані до наших часів і викликають живий інтерес у туристів та місцевих жителів. Пропоную Вам познайомитися з деякими із них.
Вихідні наступили… нарешті...
Який лише люд не зустрічається у нашому житті. Отак їх послухаєш і гидко навіть після цього з ними спілкуватися.
Що ж так розізлило Ігоря Воробуса? Відповідаю, люди, які сумують за минулою владою.
Любить Воробус прогулятися місто Лева. Тим більше, що погода зараз льотна, на вулиці достатньо таки тепло і найголовніше, що не падає нічого зверху.
Щось так собі думав, гадав та й вирішив піти погуляти в такий парк як «Погулянка». Знаходиться він фактично в центрі нашого міста в районі Личаківського кладовища.
Телефонує Воробусу зранку знайома і задає питання: «А чому нині висять синьо-жовті стяги із чорними стрічками? Це що так вшановують пам’ять загиблих в Непалі?».
Здивувався, бо вчора новин не читав, а виявляється у світі вчора відбулася масштабна катастрофа.
Як не крути, а життя таки нас з вами не може бути спокійним. То війна (приклад конфлікту між Україною та Росією на Донбасі ), то природні катаклізми забирають життя людей…
Після тривалої холодної та дощової погоди потрохи повертається до нас тепло. Вже сьогодні, 22 квітня надворі світить сонечко і не те що можна, а треба йти гуляти.
Нема чого сидіти вдома… Погода та настрій цьому мають сприяти.
Знаю, багато хто зараз мені дорікне, що люди працюють і як не крути сидять на роботах. Воно то так, але ж після можна таки піти погуляти.
Ну, а завершальною публікацією сьогоднішнього дня буде пост про благоустрій нашого міста, а саме як місцева громада не береже ресурси.
Чомусь так вже заведено у нас від покоління до покоління, з давніх-давен, що люди мають все прибирати напередодні свята Великодня.
Сьогодні у Воробуса особливого настрою писати публікації нема. Не подумайте, що мене знову покинула муза.
Навпаки, в мене вона якраз то є. Можу навіть своїм читачам показати великий блокнот в якому все розписано що і коли має бути, плюс як додаток скинути з фотоапарату світлини.
А теми дійсно цікаві для оточуючих: це і оперативна розповідь про будівництво трамваю на Сихів, фільм про який зараз всіх активно говорять, парк що славиться своїм кримінальним минулим тощо.
Сьогодні надворі 8 квітня, середа, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими публікаціями на ресурсі.
Воробус недаремно назвав дату та день тижня. А все тому, що, як відомо, триває Великий піст, який завершиться в неділю святом Великодня.
В цей тиждень треба як ніколи постити. Хоча, це особиста справа кожної людини.