3.08.2015 р. 
Початок робочого тижня видався для Воробуса важким, тому не дивуйтеся, що сьогодні буду «травити» статті на філософську тему. Щось мене пробило чи що…
Думаю не треба зайвий раз казати, що роки йдуть, автор блогу вже не такий молодий як колись. Одним словом, тридцять на носі.
Ще й ледве не кожен другий мене підколює, що треба ся женити, створювати сім’ю і так далі.
Читати далі...
30-ть не причина для печалі?
Початок робочого тижня видався для Воробуса важким, тому не дивуйтеся, що сьогодні буду «травити» статті на філософську тему. Щось мене пробило чи що…
Думаю не треба зайвий раз казати, що роки йдуть, автор блогу вже не такий молодий як колись. Одним словом, тридцять на носі.
Ще й ледве не кожен другий мене підколює, що треба ся женити, створювати сім’ю і так далі.
Читати далі...
Продовжуємо…
Думаю не треба зайвий раз говорити про те, що в Україні і досі триває війна і як не крути, а з цим таки треба змиритися.
Ледве не кожного дня від знайомих, колег та родичів чую розмови про те, що ту чи іншу людину мобілізували і незабаром відправлять для несення служби в зоні АТО.
Звісно, що знаходяться і такі відчайдухи, які «косять» від армії ховаючись де лише можна. Ну, але це вже їхнє право.
Кожен має на плечах голову і вирішує що йому робити: чи йти захищати країну чи ховатися від воєнкомату.
Вихідні нарешті наступили і вони, до слова, радують нас хорошою погодою. Воробус цього тижня нікуди не їде, а залишається вдома щоб хоч трохи відпочити від насиченого в останні тижні життя.
Само собою, що буде ваш покірний радувати вас і новими публікаціями, які будуть з’являтися по мірі поступлення новин.
А сьогодні на нас очікує жеребкування відбору на футбольний чемпіонат світу 2018 року, що пройде на полях Росії, матч 2-ого туру чемпіонату України між львівськими Карпатами та дніпродзержинською Сталлю, а також розповідь про цікаву новинку, яку нещодавно відкрили на одній із автозаправок міста Лева.
Хто з вас, читачі блогу, любить подорожувати? Думаю таких є багато.
Відпочивати, а тим більше кудись їздити – це завжди класно.
Головне щоб були гроші за які можна буде їхати, компанія (можна і самому) і місце куди їхати.
От саме про останній пункт ми і поговоримо детальніше у черговій публікації на блозі.
Досить часто кажуть, що якщо жінка не має особистого життя, то вона щоб хоч якось себе потішити заводить домашнього улюбленця. У переважній більшості цією тваринкою виступає кіт, буває що і не один.
Звісно, домашній улюбленець – це добре, але у всьому треба мати міру.
Інколи коли дивишся як наші улюблені дівчата люблять котів думаєш, а як би це було якби ти був не людиною, а цією тваринкою.
Отже, у черговій публікації на блозі я подискутую на тему: «Якби Воробус був котом».
Війна на Сході нашої країни триває і ще досі невідомо коли вона завершиться і чи взагалі колись на Донбасі буде так, як було там колись.
А ще в часи футбольного чемпіонату Євро-2012 туди їздив не один мій приятель, гуляв містом і так далі.
Що ми маємо зараз? От уявіть собі зараз на хвилинку, що ви сідаєте в потяг чи автобус і з львівською пропискою їдете в зону АТО. Від людей там можна очікувати чого лише хочеш.
Воробус трохи загуляв, але це не означає, що він забув за блог.
Просто збираюся в тривалу подорож на вихідні й руки не доходять до комп’ютера. Головне щось не забути.
У найближчі кілька годин спробую надолужити, лише треба піти зробити собі чаю. Зачекайте кілька хвилин.
Ваш автор вже тут, чаює і паралельно пише публікації.
Як відомо, нещодавно вашому покірному чисто випадково вдалося побувати в такому селищі міського типу, що знаходиться біля Львова – Брюховичі.
Думаю не має такої людини у нашому місті, щоб хоч колись не чула за цю місцевість.
Когось «Брюхи» приваблюють своїми санаторіями, когось чебуречною, когось озерами, когось дорогими будинками тощо.
Одним словом, скільки людей – стільки і вподобань.
Старовинний Львів добре відомий всім нам своїми традиціями та різними історичними пам’ятками. Не можна оминути увагою історію львівської кави. Перша кав’ярня у Львові була відкрита у далекому 1829 році, завдяки видатній постаті українського козацтва – Юрію Кульчицькому.
Знаєте, кажуть, що за життя людина має посадити дерево, збудувати будинок, а також після себе залишити нащадка.
В цих словах суть є, але не зовсім. Пам’ятаю ще колись мені один старший пан казав, цитую: «Зробити дитину легко, а от її виховати – це вже інша справа».
І справді, в сьогоднішньому суспільстві на виховання дитини впливає ряд чинників: вулиця, поведінка батьків, спільнота в садку тощо.
На ранніх стадіях розвитку з цим треба бути максимально уважним.