12.06.2014 р. 
Продовжуємо милуватися чудовими краєвидами, які можна побачити з’їздивши на полонину Боржава.
Недаремно кажуть, що треба один раз побачити, чим сто разів почути. Пам’ятаю свого часу Воробус теж бував у цих краях, вражень опісля було більш як достаньо.
Читати далі...
Мандруючи Боржавою. Частина друга (фото)
Продовжуємо милуватися чудовими краєвидами, які можна побачити з’їздивши на полонину Боржава.
Недаремно кажуть, що треба один раз побачити, чим сто разів почути. Пам’ятаю свого часу Воробус теж бував у цих краях, вражень опісля було більш як достаньо.
Читати далі...
Вчора ввечері досить таки цікавий випадок відбувся із вашим автором. Прийшовши після роботи додому Воробус взявся за хатні справи. І перше що я зробив, так це виніс сміття, якого в квартирі назбиралося вже достатньо.
Надворі досить таки тепло, тому само собою ходжу в шортах та у своїй улюбленій футболці збірної України.
Взяв кульок зі сміттям, йду такий собі, задумався аж раптом навпроти мене йде старший чоловік і побачивши мене почав кричати «Карпати, Україна - чемпіони».
Продовжує роботу блогу Воробуса і сьогодні будемо говорити на мою улюблену тему – транспорту.
Кожного дня автор блогу спілкується із великою кількістю людей, які мені час від часу розповідають цікаві історії.
Із приходом тепла люд почав більше часу проводити на природі і за комп’ютери та інтернет почав потрохи забувати.
Зокрема, нашому читачу, який називає себе "West" вдалося побувати в такому чудовому місці як – полонина Боржава. Розташована у межах Воловецького, Міжгірського, Свалявського, Іршавського і (частково) Хустського районів Закарпатської області.
Ні для кого не став дивним той факт, що зараз погода в нашій країні стабілізувалася. На вулиці досить таки жарко, опадів нема. Літо ж, все-такти, на дворі.
З ким лише нині не спілкувався, всі тільки й мріють про відпустку, моря, сонце, пляж, дівчат.
Куди ж поїхати цього року? Ви, мабуть, здогадалися, що у сьогоднішній публікації мова знову ж таки піде про курорти, а саме про турецьке селище під назвою – Бельдібі.
Продовжуємо відповідати на запитання чи то пакт прохання наших читачів. Чергове таке прохання надіслала Воробусу відомий блогер України - Ольга Врублевська.
Далі цитую її слова: «Ігоре, я вчора згадувала про тебе на площі Митній.
Мені там назначили зустріч, я прибула дещо раніше і не знала де подітись – там нема лавочок! А вони там ой як би не помішали!
Є якийсь незрозумілий дещо поламаний шматок лавки біля клумби, там і посиділа, як факт можеш написати ще одне – на площі Митній є потреба у лавочках!».
Признаюся, свого часу була думка написати про цю площу. Просто затримка була лише за тим, а чи не перейменують площу Митну у площу Героїв Небесної Сотні.
Сьогодні надворі 10 червня, вівторок, а це означає, що після тривалих вихідних розпочався черговий робочий тиждень. Знаю, працювати зараз ой як ліньки.
Ще б пак, на вулиці жара, в офісах теж жара і якби не вентилятор, то Воробус би вже нічого не написав у блог.
Спекотна погода - це тимчасове явище, тому що вже наприкінці тижня на нас очікує істотне похолодання.
Але, не про спеку будемо говорити у цій публікації.
Вже незабаром, а саме 12 червня на полях Бразилії стартує чемпіонат світу з футболу.
Давненько своїми публікаціями не радував нас постійний читач блогу Воробуса та віднедавна й автор публікацій – пан Омелько Косопизд.
Свого часу цей пан обіцяв розповісти про «пляшковий» бізнес, але після того як він пішов їх здавати він десь зник. Не було його довго і ось знову він з’явився, на цей раз в Косопизда є мрія до якої він прагне.
Що це за мрія, чи вдасться її втілити в життя та багато іншого читайте далі у домислах пана.
Із приходом тепла почастішали публікації про цьогорічний відпочинковий сезон. Це й не дивно, адже не за горами пора відпусток.
Куди ж поїхати відпочивати цьогоріч? Як відомо, Крим для нас – українців зачинений, тому треба вибирати місця за межами нашої країни.
Нещодавно читач блогу, що називає себе «Цегла» побував в Туреччині, а саме у місті Кіріш.
Просто щось неймовірне відбувається цього літа з Воробусом, точніше з місцем мого проживання.
Як тільки наступило тепло, одразу ж почалися одвічні проблеми. У минулих публікаціях я вже писав про те, як мене дістають сороки. Та, як виявилося, птахи – це ще квіточки.
Сьогодні було куди веселіше.