Сьогодні надворі 4 липня, середа, робочий тиждень триває, а як ліньки щось робити. Причина – неймовірна спека на вулиці. Зараз мій термометр показує +33 градуси вище нуля і це в тіні.
Скільки разів казав, що не просіть люди тепла чи дощу, бо потім як напросите, то буде катастрофа. Згадайте як кілька тижнів тому назад кожного дня падав дощ. Тоді вже заговорили, що урожаю не буде, що у людей почалася депресія, дощ все заливає.
Всі почали просити сонця і таки воно прийшло. Вже кілька днів підряд в Україні і що там казати в Європі така спека, що тільки і чути від людей, що всі вмирають від спеки, вночі не можливо спати, нічого не хочеться їсти та і працювати тим більше.
Хто тільки не сидить на роботі каже мені, що лінь щось робити, лише би сиділи під кондиціонером або під вентилятором. Спека буде і на далі, тому у сьогоднішній статті дам кілька порад як від неї вберегтися.
Читати далі...
7.07.2012 р. 
Всі ми звикли дивитися лише великий футбол. Ще б пак, нещодавно в Україні та Польщі проходила грандіозна подія під назвою – Євро-2012.
Люди настільки захопилися нею, що в кожному будинку, квартирі, кімнаті та і на робочих місцях лише було чути слова: а хто йде у фан-зону, а за кого нині вболіваємо, а хто переможе, а давайте все швидше зробимо і будемо робити на роботі свою фан-зону.
Але, Євро минуло і треба жити далі. Незабаром стартує чемпіонат України з футболу у якому будемо вболівати за львівські Карпати.
Читати далі...
Як колись казав пан Архіваріус, цитую: «Ніби весна вже минула, а нашого Воробейчика на солоденьке тягне».
Природа робить свої справи.
Якщо ви не здогадалися, то мова іде про поцілунки. А все тому, що сьогодні, 6 липня – світ відзначає день поцілунків.
На вулиці і на далі спекотна погода, а отже треба сидіти або вдома, де є кондиціонер чи вентилятор або ж йти в парк, де дерева і ховатися і тіні від пекучого сонця.
Про парк ваш автор згадав не даремно, адже де ще полюбляють гуляти люди як не у паркових місцевостях. Вчора ваш автор випадково потрапив у Стрийський парк. Що тут сказати, хороша місцина, якою Львів пишався, пишається і ще довгий час буде пишатися.
Людей багато, є водойма, де плавають лебеді, діти, які бігають кругом, студенти, закохані, кого там лише не побачиш. Але, як завжди там є одна проблемка.
Чи не бувало у вас бажання колись зайнятися екстремальним туризмом? Я думаю, що відчути екстрім бажає кожен, але не кожен наважується на цей крок. Та і, з іншого боку, навіщо ризикувати своїм життям. Що це дасть? Але, люди, все-таки, наважуються це робити.
На вулиці спека, так і хочеться якнайшвидше втекти додому і посидіти під вентилятором або ж попити холодного квасу чи пивка.
Вчора ваш автор так і зробив, плюс вирішив під квас переглянути черговий фільмєц, а то щось давненько нічого у нас не було у рубриці «Фільми та телепередачі».
Спекотна погода і на далі продовжує панувати по цілій Європі і в Україні зокрема. А що таке спекотна погода? Правильно, це відпочинок, море, річка, озера, нові знайомства і так далі.
А хтось із вас задумувався чим можуть обернутися для вас нові знайомства? Всі ми дорослі люди і ні для кого не секрет, що коли наступає весна, то гормони активізовуються, хочеться кохання, сексу і так далі.
Звісно, взимку – це все є також, але коли тепло, то навіть коти спати в ночі не дають, лише бігають під будинком і бігають. Що вже за людей говорити.
Від самого заснування блогу Воробуса, а це вже приблизно три роки, подій на ресурсі було ой як багато. Це і освідчення в коханні, і Санта-Барбара і чупакабра, і НЛО, але найціннішими напевно, все-таки, були наші дописувачі.
Чого лише були варті Ноторіус та пан Адекват. Вони наробили галасу на весь інтернет, але потім раптово взяли і зникли так і не показавши свого лиця і не давши жодного інтерв’ю.
Пам’ятаю хтось казав мені, що заходить на блог саме заради коментарів, бо вони досить часто бувають ну вже надто цікавими. Таке, на жаль, життя, що людям буває стає нудно і вони не коментують нічого, а то і взагалі перестають читати блог. Але, не треба сумувати, бо з’являються нові користувачі.
Якби не було блогерів, то не було би блогів – це логічно. Останнім часом багато людей почали заводити собі свої персональні щоденники. Це якраз і є блог. Мені дуже подобається, коли людина пише від себе.
Тоді, блог живе, людям цікаво заходити, читати що нового відбувається у житті тієї чи іншої людини. А коли є проста інформація, без власних думок, то стає якось скучнувато.
Євро-2012 завершилося, а отже місто повертається до буденних проблем, а вони, як відомо, були колись, є і будуть ще довго. Тільки би ремонти доріг знову не розпочалися, бо це можна буде здуріти.
Транспорт. Мені багато людей писало, що я забагато про нього пишу. А як про нього не писати, як ні місяця не може бути спокою з ним. Як не об’їзди, то хтось нахамить, то музику водій слухає не таку як треба тощо.
Євро-2012 завершилося, а це означає, що вже незабаром з міста зникнуть фан-зони, різні вказівники, що символізували про чемпіонат, іноземці і так далі. Свято футболу завершилося. Хтось задоволений, хтось ні. Це вже як хто любить футбол.
Вчора вашому автору довелося перейтися через центр нашого міста. Що кидається в очі, так це те, що фан-зону таки почали розбирати. На деякий час ваш автор став біля фан-зони і відчув ностальгію.
Стільки говорилося про те, що ніби все буде погано, нічого у нас не вийде, а насправді все пройшло на ура.