Блог Воробуса вже повідомляв про те, що в ніч із 23 на 24 вересня в Україні відчувалися підземні поштовхи. Щоправда були вони незначними.
Та й слава Богу, ще нам цієї біди бракувало. Зокрема, один мій приятель охарактеризував поштовхи наступним чином: «Сидів за комп’ютером і в один прекрасний момент відчув, що монітор починає трясти. Рухи були настільки сильними, що прийшлося його тримати».
Що це означає? А те, що у Львові землетрус також був. Не так, як у центрі нашої держави, але все ж.
Читати далі...
29.08.2017 р. 
Грибовичі – село у 8-ми кілометрах від Львова відоме своїм сміттєзвалищем куди багато років звозили сміття з обласного центру та його околиць.
Якби не трагічні випадки які сталися там, мабуть, ще б роками місцеве населення жило цими відходами.
А так звалище закрили й село зажило, по-новому.
Читати далі...
А далі розповім про те, чому не можна вірити місцевим коли піднімаєшся на яку-небудь вершину.
На моїй історії подібне трапилося вперше.
Було колись що пішов з колегою на білі гриби й місцевий дідуган відправив нас далеко мотивуючи це тим, що внизу їх велика кількість.
Але, щоб заблукати на маршрутці – це щось нове.
Черговий день завершується і під його кінець автор блогу спробує порадувати наших читачів новою публікацією.
А говорити ми сьогодні будемо нові технології та їх негатив.
Те, що народ активно користується соціальними мережами – це факт. Але, ж і фанатіти від них також не можна. Стосується це не лише українців, а й людей іншої національності.
Великодні свята тривають і сьогодні, зокрема, люди святкували обливаний понеділок.
Громадськість вже давно погано відноситься до цієї забави. Розумію, що можна обливатися в якому-небудь конкретному місці (площа Ринок чи Шевченківський Гай) якщо вже так кортить.
Але, коли ти йдеш гарно одягненим по вулиці, а на тебе налітає зграя оскаженілих людей, яким кортить когось облити – це вже хамство.
Суботній день триває, видався він теплим, автор блогу окрім того, що прибирав, готувався до свята Великодня ще й зробив прогулянку містом.
А там, до слова, мені вдалося побачити самого мера міста Лева – п. Андрія Садового.
Давненько на цьому блозі нічого не писала людина, яка назвала себе – kosmonavt. Хоча, й не дуже то багато постів було написано цією особою. Всього лише два й то вони були минулого року й стосувалися вони теми картоплі.
Чесно скажу думав більше нічого не буде, але читач блогу буквально вчора прислав нову історію.
Продовжуємо, а далі поговоримо на тему відносин хлопця та дівчини.
Буквально вчора нам у редакцію (рубрика «Запитай у Воробуса») прийшов лист від людини, яка назвалася – Миколою і запитання наступне:
«Привіт! Я підходив якось до дівчини, попросив телефон...ну вона мені трохи жорстко відповіла і телефона не дала...в мене дилема: продовжувати йти до кінця і боротися за неї (вона дуже красива і мені дуже подобається), чи залишити її і йти далі???».
Запитання досить таки цікаве й спробую тобі дати пораду.
Як і обіцяв, продовжуємо…
І далі трохи філософії від Воробуса. Мене, особливо, в дощову погоду інколи пробиває на щось таке.
А пов’язана ця філософія сьогодні не з чимось іншим, а з людськими проблемами, які є у майже кожної людини.
Спершу коротенький вступ.
Те, що в останні щось цікаве відбувається з погодою – це факт.
От уявіть собі на хвилинку, ще кілька днів тому температура повітря становила 25 градусів вище нуля, а потім в один прекрасний момент вона опустилася до 10 градусів з тією ж позначкою плюс.
Це одразу ж позначилося на здоров’ї та самопочутті людей. Хто має хронічні захворювання, то одразу ж почав почувати себе дуже кепсько. Переважно проблеми є з тиском.