Минулих вихідних вашому автору довелося здійснити чергову екскурсію. Цього разу я вже нікуди не їхав, а залишився у Львові. Тут також є куди піти.

Якось так спонтанно вийшло, що гуляючи із знайомими, ми вирішили полізти на ратушу і подивитися на наше місто з висоти пташиного польоту.

Що я там побачив, скільки коштує вхід на ратушу та багато іншого читайте далі.

Спочатку до історії.

Перша Ратуша була збудована на площі Ринок ще у кінці 50-х років 14 століття. Після цього з нею відбувалося не мало дій, таких як перебудова, пожежа тощо.

Традиція лазити на ратушу була започаткована ще у далекому 1851 році, згодом про подібні екскурсії забули, аж до 2000 року, коли традицію її відвідування відновили.

Заходимо у головний вхід до Міської ради, піднімаємося наверх (можна їхати ліфтом, але це довго і не факт, що він працюватиме) і ось контрольний пункт перед сходами вже безпосередньо на вежу.

Тут сидить контролер, у якого треба купити квиток. Коштує він: 5 гривень для дорослих і 2 гривні для дітей.

А потім починаються сходи, їх так багато, що я чесно кажучи замахався підніматися до гори. Як пише на зворотній частині квитка – сходинок до оглядового майданчика – 306.

Не сподобалося мені те, що прохід між перилами дуже вузький.

Люди, які піднімаються наверх і ті, що вже спускаються мають якось розминатися, а як? Але, люди є люди, розминаються. Принаймні сварок я не бачив. Все проходить цивілізованим шляхом.

І ось нарешті ми піднялися наверх.

Людей на оглядовому майданчику було достатньо багато. Це переважно туристи із інших міст (говорили переважно російською мовою) та пари, які прийшли наверх, щоб поцілуватися. 🙂

З ратуші перед вами відкриваються чудові краєвиди околиць міста. Я як подивився вниз, то будиночки і особливо трамваї здалися мені такими маленькими, що навіть не віриться як у них живе і їздить стільки людей.

Ваш автор не міг не зробити собі фото на пам’ять. Подібні дії робила не одна людина.

Перебувати на вежі можна скільки завгодно, поки вам не набридне.

Що можу ще віднести до цікавинок?

Насамперед те, що коли годинник «б’є» годину, то треба закривати вуха, бо бамкає він сильно. Добре, що я потрапив, коли була 2 година. Уявляю собі, що відбувається в 12 годині. 🙂

Згадався мені також телефонний дзвінок, який застав мене прямо на верху. На слова мого знайомого, де ти є Воробус, я відповів, що на ратуші. А колега жартуючи сказав: «То ти напевно дивишся з висоти чи які-небудь терористи не готують акт». 😀

Насамкінець додам, що залізти на ратушу можна кожного дня з 9 до 17 години.

Ось так я лазив на ратушу. Звісно, що це не Високий Замок, але як кажуть – на село піде, щоб далеко не ходити. 🙂

Можливо колись полізу туди ще.

Автор статті: Vorobus.