Щирі вітання усім читачам блогу Воробуса з Новим 2013-м роком. Початок світського календаря усім українцям-християнам дає початок приготуванням до святкування Різдва Христового – одного з найбільших свят, яке відбувається у родинному колі.
Бажаючи собі добрих святкувань, згадуємо часто тих добрих близьких людей, які відійшли у світи інші. Такі моменти є обов’язковими у традиціях кожної родини.
Український народ кожного 1-го січня пам’ятає й про одного легендарного чоловіка, що поклав усе своє свідоме життя за Українську незалежність. Це день народження провідника українських націоналістів ХХ століття –
Степана Андрійовича Бандери (1909-1959).
Читати далі...
9.01.2013 р. 
Усе ХІХ століття було одним із найважчих для українців у політичному і культурному розвитку. Більшість українських земель перебували у складі Російської імперії, яка запроваджувала на нових захоплених територіях власні порядки.
Читати далі...
У кінці ХVІІІ століття закінчилася державотворча доба, пов’язана з козацтвом. Українці були поділені між двома імперіями – Австрійською (Галичина) та Російською (Наддніпрянщина). ХІХ – початок ХХ століття відомий в нашій історії як період національного відродження, коли на політичну арену виходить нова суспільна верства – інтелігенція.
Усіх щиро вітаю з Різдвом Христовим! Різдвяні свята в Україні є справді добрим моментом зібратися усій родині, відвідати друзів, поколядувати. Найбільш охочі беруть участь у традиційному різдвяному дійстві – вертепі.
Напередодні Різдвяних свят хочеться згадати важливий традиційний символ святкувань – дідух. Для України-житниці, де навіть один з кольорів національного прапора символізує пшеничний достаток і добробут, зерновий злаковий сніп здавна є основою життя і злагоди трудівника.
Кожна господиня на Різдво намагається наготуватись так, щоб обов’язково здивувати не тільки гостей, але й домочадців. Кількість смачних страв з витребеньками часто зашкалює, тому після свят щирі християни мусять робити дні розвантаження і тримати дієту для покращення самопочуття.
«У лісі-лісі темному…» – добра мила дитяча пісенька про весь час зелене колюче деревце відоме кожному. Уже давно поламаний стереотип темного лісу, бо вирощування ялинок до новорічних свят уже давно поставлено на комерційну основу. І ростуть вони «на продаж» на спеціально відведених світлих галявинах-плантаціях, чекаючи свого часу для вирубування.
Таки вдало пережили ми святкування Нового року. Після новорічної ночі та перших днів року змії почались робочі дні. Люди почали згадувати будні. І це добре, бо новорічна та постноворічна радість ставить нас на землю і знову кидає у вир свідомого (а не емоційно-піднесеного) життя.
Новий рік ми зустріли. Напевне залишки шуби і олів’є вже повикидали з холодильників. Завтра почнемо ходити по супермаркетах і базарах у пошуках пшениці і маку на кутю та сушених грибів на підливу. Різдво скоро.
А ялинка в хаті таки тішить око і малечі і дорослим. Блимають китайські гірлянди, зберігаючи добрий настрій українцям (і не тільки).
Кожна людина за життя святкує безліч різних подій. Найцікавішими і такими, що приносять багато радості є свята традиційні. Новий Рік наступить дуже скоро. І будь-яке святкування початку нового календаря у нас асоціюється із Дідом Морозом.
Звичайно, що символи свят мають мати певне історичне підґрунтя. Так добрий заморожений дід-«красний нос» був придуманий більшовицькими ідеологами у 30-х роках ХХ століття на противагу Святому Миколаю та Санта Клаусові.