Для нормального суспільства основою життя громадянина є закон. Для нормального громадянина крім законів держави є закони моральні. Моральна поведінка, у більшості випадків, традиційно формується на релігійних принципах. Це в ідеалі. Але кажуть філософи, що навіть накреслене циркулем на папері коло не є ідеальним.
Закони порушуються. Думаю, що не має людини на Земній кулі, яка б не порушила закон. Від перебігання дороги на червоне світло до найжахливіших речей, пов’язаних із насиллям чи вбивствами – нажаль, це суспільні реалії. Тому у кожній державі існують правоохоронні органи, каральні відомства, які мають функції так званого «стримуючого фактора» задля суспільного спокою.
Читати далі...
4.02.2013 р. 
Недавно у якихось незначних формальних канцелярських справах зайшов у райдержадміністрацію свого району міста Львова. Для отримання консультації чемно постукав у двері одного з «начальників» і мені з порога голосно, по-хамськи відрізали, що я заважаю працювати.
Читати далі...
У Російській федерації велика біда: у Володі Пукіна та Льоші Мілєра (заступник Вована по Газпрому) закінчилися бажання. Хлопаки впали в депресію і не знають вже чого вчепитися. Бабла вдосталь, розкіш набридла, від осетрини та чорної ікри їх нудить, залишки грошей викинули у Чечню, щоб вони там тихо сиділи зі своїми новозбудованими гірськолижними здравницями. Опозицію зачухали так, що вона голову з болота боїться виставити (бо зразу напхають), народ в запої.
Нудяться хлопці. Скука.
Український законодавчий орган давно не тішив шановне товариство своїми приколами. Ніби мають засідати народні депутати на наступному тижні. Уся країна давно забула про свята, а в них ще вихідні. Деякі депутати кажуть, що вони тяжко працюють у комітетах, тому їхня робота не є помітною. Кажуть, що напрацьовують нові закони.
29 січня виповнюється 95 років бою під Крутами. В українській історії цю подію ніколи не називають битвою. Саме бій. Бо сили були нерівними, ні з тактичної, ні із стратегічної точки зору бій нічого не вирішував і ні на що не вплинув. Нічого не було внесено у теорію і практику військового мистецтва.
Але бій під Крутами і загиблих там українців вшановують усією нацією й на високому державному рівні.
Перманентна економічна криза в світі та Україні спонукає деколи цікавитися якимось економічними процесами, цифрами, робити порівняльний аналіз господарських показників. Розумію, що забава ця не впливає на покращення (та й на погіршення) української економіки.
Порівнюючи якісь серйозні макроцифри просто можна в черговий раз переконатися у бездарності нашого політичного керівництва. При чому за весь час існування новітньої незалежності.
Сучасний світ насправді є дуже динамічний у своєму розвиткові. Вдосконалюються технології, змінюються підходи до існування людини в матеріальному і моральному вимірах. При зміні різних життєвих стандартів найменш змінною є людська психологія та загальнолюдські цінності.
Були часи коли людською поведінкою керувала релігія (незалежно від напрямків: християнство, мусульманство, буддизм, конфуціанство та ін.). Сьогодення, зберігаючи релігію як традицію, все ж керується науковими знаннями та часто прагматично-юридичними підходами.
Вчора у нашому славному княжому місті Львові перебував з офіційним візитом віце-прем’єр-міністр Кабінету міністрів України Костянтин Грищенко (до речі – один з небагатьох чиновників, який ще хоть трохи виглядає солідно, порівняно із іншими чинушами нашого уряду).
Добре, що ми вже трохи адаптовуємося до простих робочих буднів. Місячне святкування справа нелегка. Але усі справилися з цим завданням чудово. Із закінченням українського Рамадану є надія, що стане більш насичинішим український політичний серіал під назвою «Вічний дебілізм українського політикуму як вияв невігластва і рагулізму окремою соціальною групою зажирілих даунів стосовно здорового й цивілізованого народного єства зокрема та української державності загалом».
У переддень Водохреща була цікава серія, відзнята у харківській лікарні Укрзалізниці. Там лікують українську бранку всіх часів і народів Юлію Тимошенко.
Нещодавно наш славний Воробус написав про премії «Золотого глобуса». У світі знаємо ще й про «Оскара», «Ніку», навіть «Полуничку». Тішаться вони там на тих фестивалях, хвалять одне одного… Весело світовому кінематографу, гламурно. І правильно. Чому б не продемонструвати свої професійні здобутки, «засвітити» країну, по-доброму позмагатися з іншими.